Фашизм та рашизм - близнюки-браття!

 

На фото: спорідненість символів - перша ознака єднання фашизму та рашизму.

На фото: поклоніння фюреру - спільна риса ідеологій фашизму та рашизму.

На фото: спорідненість символів - перша ознака єдності фашизму та рашизму.

На фото: символізм, що об'єднує фашизм та рашизм.

        Винесений у заголовок постулат буде неповним, якщо не згадати "коріння" цих соціально-політичних покручів. Наприклад, вважають, що Гітлер боровся з комунізмом, проте мало хто пам'ятає, що фюрер був лідером Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), яку буквально породила соціалістична революція в Росії 1917 року. І недаремно вождь (фюрер) нинішньої Росії поклоняється своїм диктаторам-попередникам - і Гітлеру, і Сталіну, хоча поклоніння першому він ще намагається сяк-так офіційно приховувати. Але аж ніяк не можна приховати ідеологію режиму Кремля, властивими беззаперечними та вже традиційними ознаками якої є надзвичайний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея єднання, мобілізації нації й держави проти уявних ворогів, насильницьке придушення опозиції й ідея перманентної війни і панування. А показані в цьому дописі ілюстрації зривають навіть оту напівпрозору пелену, якою сучасні фашисти з Кремля ще намагаються прикривати спорідненість фашизму та рашизму. Не наводячи навіть жахливих фото і відео бомбардувань та руйнувань, вчинених фашистами та їхніми духовними братами рашистами!

Рашизм є світовим Злом і потрібно закликати увесь світ на боротьбу з ним!

 

Фото з "Карти руйнувань в Україні".

На фото: рашисти руйнують усе, що тільки можуть зруйнувати, і така доля може очікувати будь-яку пам'ятку цивілізації у світі, бо рашизм є світовим Злом! 

За якийсь місяць підготовки солдата не навчиш воювати. А в Україні усе менше людських ресурсів, які мають хоч якесь уявлення про військову службу, не кажучи вже про тих, кому доводилося воювати. Найбоєздатніші прийняли на себе перші удари ворога у 2022 році, коли доводилося воювати проти танків мало не зі стрілецькою зброєю і, зрозуміло, не обійшлося без значних втрат. Тому, крім навчання мобілізованих та контрактників, потрібно розгорнути у світі широченну пропаганду, закликаючи усіх охочих стати на захист демократії проти рашистської навали. Повторюю - всі сили дипломатів, працівників інформаційного фронту, резидентів розвідок кинути на те, щоб організувати світ на боротьбу із кремлівським Злом, щоб професійні воїни-добровольці їхали в Україну тисячами з різних країн. Україну можна зробити місцем практики та екзаменування випускників військових закладів, наприклад. Адже військові навчання у кожній країні намагаються наблизити до бойових за умовами, проте танкісти, артилеристи, пілоти, оператори дронів, снайпери та інші тільки в умовах реальної війни можуть по-справжньому випробувати і свою техніку, і себе, тобто підготуватися до захисту своєї країни. Причому, найвірогідніше, ворогом мало не кожної європейської (і не тільки) країни може стати саме Росія, що ніколи не вгамує свої "апетитів" до загарбань. Тому завдання наших дипломатів має бути у роз'ясненні цього постулату, на який поки що у багатьох країнах воліють "закривати очі".

Дискусійна тема. Мовна реформа в Україні

 

       Іде війна... Одвічний ворог, який прикриває свою фашистську суть патріотичними лозунгами, напав на Україну, знаходячи різноманітні виправдання агресії. У тому числі - захист так званого "російськомовного" населення від якихось вигаданих у Кремлі та на Луб'янці ворогів. Зрозуміло, що навіть у разі повної русифікації України і абсолютній лояльності до Москви, російські колоніалісти все одно знайшили б привід спробувати повернути Україну в "лоно" імперії. Втім, справжньої незалежності Україна і до війни не мала - саме зараз іде смертельна сутичка не тільки за державність, але й за виживання нації, бо геноцидні прагнення рашизму не бачать тільки сліпі або засліплені грошима та ресурсами країни-монстра.

      Мовне питання у цьому зіткненні різнополюсних світів, які уособлюють Україна та Росія,  може здатися  другорядним. Відразу зазначу, що особисто я вважаю основним ПАТРІОТИЧНЕ виховання (США, наприклад, боролися і отримали незалежність від Англії, не вдаючись до заборон англійської мови, зате підняли на незримі висоти патріотизм!), хоча мова є наріжним каменем у консолідації нації.  І тут виникає питання - чи на часі проводити реформу мови у такий складний період, чи потрібно саме зараз роз'єднувати суспільство, ламаючи списи, доводячи правоту тих чи інших мовних постулатів? Взагалі, публікуючи наведене вище "Звернення..." пані Людмили Капустенко, я хочу звернути увагу на хаотичний характер мовної реформи, яку, вірогідно, впроваджує досить невелика кількість спеціалістів (тут можна було б поставити і знак питання), які просто не в змозі керувати процесом, видаючи належну кількість орфографічних, тлумачних словників, енциклопедій, словників для іноземців, підручників, посібників та ін. У результаті маємо насичення мови діалектизмами, іншомовними запозиченнями, а часто й мовними покручами. І, мабуть, потрібно спершу отримати ПЕРЕМОГУ над агресором, щоб мати змогу, нарешті, зайнятися впровадженням норм мови замість тої мовної анархії, що панує зараз в інформаційному просторі, щоб преміювати митців за СПРАВЖНІ творчі шедеври, написані  українською мовою,  щоб ввести мовні екзамени для чиновників, а потім і для тих, які матимуть бажання стати громадянами країни - НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.

Там русский дух...

На фото: русские готовятся делиться с миром духовностью и цивилизацией.

На фото: русские готовы нести миру свои идеалы (картина художника Васи Ложкина).

На фото: пропагандистка идеалов "русского мира".

На фото: русские издавна любят всё нерусское.

На фото: вождь (фюрер) рашистов готовится занять вакантное место "отца народов".

На фото: вождь (фюрер) рашистов очень любит переодеваться и фотографироваться.

На фото: перспективная карта - Российская Федерация делится на составные части.

     Московиты всегда жили "не своим умом". Сначала им давала указания Византия, потом они надолго попали под влияние монголов. Попутно обзаводились чужеземными государями, переименовывая их фамилии на свой лад. То же было и с историей - своя им была не нужна, им легче было воспользоваться историей Руси, заодно присвоив название страны.  

      Привыкшие к рабству и самодержцам, московиты не изменились и последующие столетия - отвергли веру во Всевышнего, но тут же из Ленина сделали Бога, Сталина возвели в ранг отца народов, Хрущев носился с дикими проектами, доведя страну до угрозы голода и никто ему не перечил, а Брежнев при всей своей анекдотичности воспринимался как незаменимый лидер нации. И даже "Мишку меченого" не останавливали, хотя видели, что страна раскалывается - привычка раболепствовать срабатывала. Путлеру легко с таким народом - достаточно иметь имидж сильного лидера.

Путин развенчал миф о русском антифашизме

На фото: когда-то русских считали антифашистами.

На фото: когда-то русских считали антифашистами.

     В 1949 году началась новая страница в истории Трептов парка в Берлине. Здесь был открыт монумент советским воинам. Великое произведение искусства и один из самых грандиозных надгробных памятников в истории человечества. Ведь мемориал в Трептов парке - не только образец художественного стиля и пропаганды сталинской эпохи, но и место успокоения 5000 советских воинов, павших в битве за Берлин. 13-метровый колосс - фигура советского солдата со спасенной немецкой девочкой на руках, венчающая монумент, знакома всем. В учебниках, календарях, на медалях, монетах, открытках можно встретить его изображение. Однако мемориальный комплекс Трептов парка - это не только знаменитая статуя работы Евгения Вучетича. В соавторстве с архитектором Яковом Белопольским он создал некрополь-храм - с размахом, в соответствии с масштабами трагедии человечества...

     Думалось ли создателям этого комплекса и многим другим людям, что символизирующий спасение Европы и мира от фашизма российский солдат уже в начале ХХІ века утратит ореол святости? Более того - что люди многих стран с тревогой будут прислушиваться к бряцанию оружием на огромнейшей российской территории, станут со страхом вглядываться в кадры военной хроники из Чечни, Грузии, Украины, куда российский солдат войдёт уже не в качестве освободителя, а оккупанта, сея смерть и разрушение?

     Думается, что и советские пропагандисты вряд ли сказали бы спасибо нынешним коллегам. Тем удавалось сохранять маску миротворцев даже после военных операций в Венгрии (1956 г.), Чехословакии (1968 г., чехов советская пропаганда называла фашистами, путиноиды ныне тоже используют этот прием), Вьетнаме (1965-1973 гг.), Афганистане (1979-1989 гг.) и во многих других "горячих" точках (например, в Африке), участие в которых тщательно скрывалось. Советский народ долго официально считал себя борцом с фашизмом и насилием, угнетением слабых.

    Питомцы Киселева не столь гибки и дипломатичны, хотя присутствие российского контингента войск в Украине также напропалую отрицается. Однако "курс на Европу" россиян всё более внушает опасения остальному миру. Никто не может понять, что мешает русским стремиться к мирному соседству, как это было решено делать после Второй мировой войны. Действительно, очень трудно понять, чего не хватает обладателям 1/6 части суши планеты, со всевозможными богатствами, омываемой богатейшими морями, ни одного из которых РФ не утратила при распаде СССР. Вряд ли кому-то удастся это понять, т. к. никаким логическим объяснениям агрессивность россиян не поддается. Однако фашистские наклонности их лидера и кумира Путина весьма повлияли на всё общество в целом, хотя семена нацизма упали на вполне возделанный грунт: в России издавна заведено пренебрежительно и с подозрением относиться ко всем народностям, находя везде негатив и угрозу. Наконец-то маски сброшены и словосочетание "русский оккупант" обретает официальный статус - театральные представления с выборами в Крыму и на Донбассе даже не пытались хорошо отрежиссировать, видно, что нужно было просто соблюсти некие формальности. И недаром теперь слово "фашизм" так легко теперь совмещается с неологизмом "рашизм" - это практически синонимы. Если бы скульптура в Трептов парке была творением наподобие иконы, то по щекам солдата уже должны были бы течь кровавые слезы. Но меня больше интересует вопрос - как относятся к фашиствующим внукам и правнукам ветераны, губившие свою молодость на фронтах, терявшие своих близких и друзей в борьбе с фашизмом в те годы, когда они верили в светлое будущее и святое предназначение своей страны?