Київ не просто виживає, він живе!

Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України. Зараз там ідуть запеклі бої.

Фото Віталія Бабенка: танок на сцені під час Фестивалю етнічних колективів.

Фото Віталія Бабенка: на сцені під час Фестивалю етнічних колективів представники танцювального єврейського колективу "Халом".

Video Віталія Бабенка: полонез представляє танцювальний колектив польської громади Києва.

Фото Віталія Бабенка: картина із зображенням соняшників з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України. Зараз там ідуть запеклі бої.

Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України. 

Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників.

        Ті кияни, які не покинули Київ під час війни або повернулися до нього після перемог ЗСУ під Києвом, намагаються жити "довоєнним" життям, хоча рашисти постійно нагадують про різницю між минулим та сьогоденням, запускаючи по Києву ракети й дрони. Поки що ППО та ПРО працюють "на ура", збиваючи більшість цілей на підльоті до столиці. Тому в метро вже не живуть, наприклад, з дітьми, як було у лютому-квітні 2022 року, але мешканці намагаються заходити у сховища під час тривог. Втім, проблем із цими необхідними спорудами, як і раніше, вистачає. Проте життя продовжується, у Києві відбуваються і заходи в царині культури. Наприклад, нещодавно відбувся фестиваль етнічних колективів, де співали й танцювали представники різних національних громад Києва - глядачі нагороджували їх заслуженими оплесками.

       А буквально кілька днів тому я відвідав прекрасну виставку художників, де у кількох залах були представлені картини митців України різного віку, у різних техніках, але їх об'єднувало намагання показати усьому світу, що українців не скорити, що військовий дух наших воїнів опирається на надійний фундамент тилу, а дух творчісті може бути проявлений не тільки у створенні дронів та інших видів озброєнь, але й у віковічному прагненні людей до прекрасного.  

На Лівобережжі Херсонщини йдуть бої за плацдарми

 

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки - його довелося форсувати нашим бійцям. Як і Дніпро, що ген під тими хмарами на горизонті!..

Фото Віталія Бабенка: глибока протока з Дніпра у Казначейський лиман (між населеними пунктами Кринки та Корсунка)...

Фото Віталія Бабенка: болотистий Підстепний лиман біля села Кринки - його довелося форсувати нашим бійцям. 

Фото Віталія Бабенка: одна з проток біля села Кринки (10 -12 м глибиною!) - можливо, тумани допомогли їх форсувати нашим бійцям. 

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки - ось таке болото довелося форсувати нашим бійцям. Як і глибоченний там Дніпро!..

Фото Віталія Бабенка: човен на Підстепному лимані біля села Кринки - його довелося форсувати нашим бійцям. Як і Дніпро, що десь там за деревами на горизонті!..

Фото Віталія Бабенка: протока у Підстепний лиман біля села Кринки - ось таке довелося форсувати нашим бійцям. 

Фото Віталія Бабенка: річка Кринка тече паралельно Дніпру біля села Кринки - її теж  довелося форсувати нашим бійцям, інакше ніяк не захопити плацдарм. 

Фото Віталія Бабенка: Казначейський лиман біля села Кринки (будинки - дачі за кілька сот метрів від села) - його, мабуть, також  довелося форсувати нашим бійцям.  

Фото Віталія Бабенка: дачне подвір'я біля села Кринки.

Фото Віталія Бабенка: гадаю, люди довго не робитимуть флюгери у вигляді літаків.

Фото Віталія Бабенка: дача біля села Кринки - так було, поки не прийшли рашисти.

Фото Віталія Бабенка: отак стало після приходу рашистів-"визволителів", с. Кринки на Херсонщині...

Фото Віталія Бабенка: бліндаж рашистів на березі Підстепного лиману біля села Кринки після потопу.

     Село Кринки зараз "на слуху" - десант намагається утримати й розширити плацдарм біля нього. Тому я, маючи деякі світлини звідти ще з мирних у тих краях часів, вирішив поділитися інформацією про умови, в яких щодобово вершать подвиги наші звитяжці.     

      Воїни ЗСУ захопили кілька плацдармів на лівому березі Дніпра у Херсонській області. Але щоб просто дістатися з правого берега на лівий, не користуючись мостами,  навіть у мирні часи, треба було докласти чимало зусиль - крім глибоченного і широкого в нижній течії Дніпра, потрібно форсувати болотисті, але неозорі лимани, затоки й протоки, причому із рослинності там тільки очерет та рогоз і кущі, лише десь на острівцях та берегах групи дерев. Рашисти вибудували лінію оборони та замінували узбережжя, проте потоп після підриву дамби Каховської ГЕС солідно попсував їхні бліндажі.

       Зараз біля села Кринки (20-25 км від Нової Каховки вниз за течією Дніпра) точаться жорстокі бої. Я навіть уявляти це не можу: так сумно стає, коли думаєш, наскільки важко там нашим героям. Знаючи ті місця, я чітко знаю умови, в яких вони ведуть нерівну боротьбу - туди дуже важко доставляти боєприпаси, спорядження, харчі... Наприклад, щоб дістатися Кринків від правобережного села Львово, потрібно переплисти Дніпро, знайти протоки у величезні Казначейський або Фролівський лиман, потім знайти протоку у Підстепний лиман (звивисту, з болотно-кам'янистим дном, потужною течією), переплисти лиман і дістатися с. Кринки. Є й інші варіанти, але у будь-якому випадку постачання  - непроста справа. Будемо сподіватися, що командування все продумало, але так хочеться, щоб якнайскоріше у нас з'явилася потужна авіація, щоб артилерія та РСЗВ разом з дронами посилювали обстріли позицій ворогів на Лівобережжі, щоб, нарешті, туди змогли переправити броньовану техніку на допомогу захисникам плацдармів... Молімося за них!