Осінь у Києві - краса, яку рашисти хочуть знищити

 

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осіннє небо.

Фото: я і осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осінь у Пущі-Водиці (Київ).

Фото: я і осінь у Пущі-Водиці (Київ).

Фото Віталія Бабенка: осінь у Пущі-Водиці (Київ).

Фото Віталія Бабенка: осінь у Пущі-Водиці (Київ).

      Знайшов кілька "довоєнних" світлин Гідропарку, а також Пущі-Водиці, де зараз вже так безпечно не погуляєш - у ліс заходили рашистські окупанти, коли рвалися захопити "Київ за три дні", гадаю, що й "подарунків" там лишили чимало, тікаючи звідти. Осіння краса Києва просто невимовна, а особливо виразно це відчувається тепер, під звуки війни: виття сирен, гул "шахедів" та ракет, черги зенітних гармат і кулеметів, вибухи... Згадуються мальовничі лісові стежинки, озера, що віддзеркалюють мирні небеса і спокійний тоді ліс. Ностальгія... Звичайно, і зараз вдається погуляти парками Києва, але тривожний щем у душі не дає навіть на короткий час відволіктися від гірких дум, що породжують іще більшу ненависть до рашистів, які щодня не тільки віднімають життя у людей, інших живих істот, а й нищать природну красу...

Танок бачата, початковий урок. Відео

 

Фото Віталія Бабенка: танцюють бачату

Фото Віталія Бабенка: танцюють бачату у парку.

Фото Віталія Бабенка: танцюють бачату у парку.

Video:  бачата, початковий урок.

Урок танцю.

Бачата - танок, що стає дуже популярним серед молоді. Але його можуть танцювати люди будь-якого віку - початковий курс не вимагає якихось особливих зусиль для вивчення. Головне - мати бажання засвоїти фігури прекрасного танцю! Влітку можна танцювати і в парках, в холодну пору року танцювальні вечори досить часто організовують у різних кав'ярнях, де танцюють бачату, кізомбу, сальсу, танго...

Бачата - приємний танець, основи якого легко засвоїти

Фото Віталія Бабенка: танцюють бачату.

Video: у Києві танцюють бачату.

        У Києві люблять танцювати. Майже усім відомо, що у Гідропарку регулярно танцюють люди поважного віку, для декого із них ці заходи є не тільки можливістю порухатись під музику (а не просто "намотувати кола" десь навколо свого будинку),  а й прекрасним приводом для спілкування з друзями. У молодих, мабуть, трошки інші міркування щодо танців, але й молоді люди регулярно збираються в парках або кав'ярнях потанцювати.  Причому дуже популярними танцями є бачата, сальса, а останнім часом став входити в моду досить екзотичний танець кізомба, який дуже легко освоїти людям, які знайомі з основами аргентинського танго.

Мистецтво переживе ворогів, навіть якщо вони намагатимуться його знищити

 

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: Виставка. Живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: Виставка. Живопис "під мозаїку".

       Те, що в Україні люди творчі, навіть вороги-рашисти не піддають сумніву. Більше того - саме їх бісить оця здатність українців намагатися творити всупереч обставинам, переборюючи труднощі, шукаючи натхнення у зранених душах, дістаючи його з тих глибин, де, здається, зачаївся тільки відчай. Так було, наприклад, під час розгулу пандемії ковіду, так відбувається і зараз, під час війни, яку українці ведуть проти рашистської навали ще з 2014 року, коли виття сирен тривоги може у будь-який момент зупинити творчий пошук, а ворожі ракети, бомби, дрони, міни, кулі здатні у будь-яку мить обірвати життя навіть найгеніальнішого митця. 

           Громадяни України багатьох національностей стали на шляху темної сили, що не тільки принесла війну в нашу державу, а й загрожує  перетворити її на світову, бо у апологетів цієї пітьми немає інших способів побачити широкий світ інакше, ніж у прицілах своїх смертельних знарядь. Творчість для тих ницих душ, від рядового і до "бункерного діда", так само мало важить, як і людське життя (для багатьох із них навіть своє, бо хіба можна назвати життям оте животіння, з якого вони вибираються з радістю підписуючи контракти!). Щоправда, нинішній вождь (фюрер) рпшистів дуже дбає про власне життя і навіть вже винайшов якийсь сурогат безсмертя - "двійників-трійників", які здатні на якийсь час "продовжити життя" покійника.

             В Україні, що віддає своїх найкращих представників фронту, продовжується життя, у тому числі, й мистецьке, бо, як мудро підмітив Черчилль, якщо ми під час війни забуваємо про культуру, то за що ж тоді воюємо?

Звичайний двір в Омську – люди звідти радо йдуть воювати, щоб грабувати й гвалтувати.

Руйнування може бути і рукотворним

 

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву. Більшість цих споруд могли б використовуватися у якості сімейних бомбосховищ.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву.

Фото Віталія Бабенка: колись тут був яблуневий сад. За ним (за деревами у лівій частині світлини) - Берковецький цвинтар, з вікон нового масиву його буде гарно видно.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву. За "скелетами" нових будівель - пересохле через неконтрольоване будівництво колись багатоводне та милуюче зір озеро Синє.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву. Гадаю, більшість цих споруд могли б використовуватися у якості сімейних бомбосховищ.

        Незважаючи на війну, у Києві продовжується житлове будівництво. Жаль тільки, що, мабуть, суттєво порушуються будівельні норми. Наприклад, проходження через масив, що почав зростати на місці колишнього яблуневого саду, а також через увесь майже збудований Варшавський мікрорайон високовольтних ліній електропередачі навряд чи сприятиме здоров'ю мешканці новобудов. Колись, ще на початку 90-х, будівельники поглядали на ці території, але побутувала думка, що спочатку треба знайти гроші для переробки високовольтних ліній - пустити їх кабелями під землею. Як бачимо, нинішнє покоління будівельників знехтувало застереженнями попередників.

            А знесення гаражів було б доцільне, якби на їхньому місці було збудовано сучасні підземні паркінги з обов'язковими бомбосховищами. Проте я дуже сумніваюся, що таке є у проектах наших будівельників, бо вони навіть житлові споруди будують мало не впритул до автотрас, не думаючи про майбутнє розширення доріг, не кажучи вже про вихлопні гази, що підійматимуться до вікон мешканців...

Джерела поблизу струмка Сирець у Києві

 

Фото Віталія Бабенка. Сирецький струмок у Києві.

Фото Віталія Бабенка.  Місток через Сирецький струмок у Києві.

Фото Віталія Бабенка.  Місток через Сирецький струмок у Києві.

Фото Віталія Бабенка.  Два джерела поблизу Сирецького струмка в Києві.

Фото Віталія Бабенка.  Джерело поблизу Сирецького струмка в Києві.

Фото Віталія Бабенка.  Джерело поблизу Сирецького струмка в Києві.

          Кияни мають можливість користуватися не тільки артезіанською водою (свердловини  є поблизу домівок багатьох мешканців міста - пробурені після Чорнобильської катастрофи), але й джерельною. Колись я їздив на прогулянки у Пущу-Водицю, а звідти регулярно привозив джерельну воду. Проте часто, прогулюючись із тоді маленьким сином Сирецьким гаєм, я набирав чисту водичку із джерел, нинышный вигляд яких подано на світлинах. Втім, у розпал будівництва житлових будинків на горі, з-під якої струменіли джерела, вода в них почала зникати. До речі, отак, після початку будівництва поблизу житлового масиву, на Виноградарі зникло Синє озеро!  Кілька років ці джерела були пересохлими, але на радість тим людям, які звикли до джерельної води, вони усе ж відродилися, тому до них регулярно навідуються навіть здалеку, хоча вони не такі популярні, як одне з джерел поблизу ресторану "Дубки". 

Теплий лютий - звучить дивно!

 

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими. Годівничка для пташок.

     Сирецький гай типовий для Києва як за рослинністю, так і за рельєфом - з горбами та глибокими тінистими ярами, з джерелами (які, на жаль, пересихають від масових забудов не тільки по краю гаю, але подекуди і посеред лісових галявин. А ще й метро будують...). Проте ще не зовсім щезла із вжитку колишня назва гаю - Дубки, що символізувала переважаючий там вид дерев. Але це колись то були дубки та дубочки - зараз це велетенські, могутні дерева з розлогим гіллям. І навіть вже вимирають - гадаю, не стільки із плином часу, як від безгосподарської людської діяльності.

      Взимку в Дубках колись можна було гарно покататися на лижах та санчатах, лід на озерах приймав любителів ковзанів, хокею... А зараз навіть у лютому (скоро доведеться міняти назви місяців як невідповідні погоді) снігу катма...

Водохреща - купання "за новим стилем"

 

Фото Віталія Бабенка: у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща найбільше було... качок.

Фото Віталія Бабенка: у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща найбільше було... качок.

Фото Віталія Бабенка: дехто все ж купався у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща.

Фото Віталія Бабенка: самотній селезень у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща.

Сьогодні в Києві не було так людно на берегах водойм, як раніше - небезпечно зараз збиратися великими групами, якась сволота може й підвести під удар рашистів. Та й до цієї дати ще не звикли, щоб святкувати Водохреща...

І льоду не було, як інколи бувало, коли черги до ополонок стояли.

Київ не просто виживає, він живе!

Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України. Зараз там ідуть запеклі бої.

Фото Віталія Бабенка: танок на сцені під час Фестивалю етнічних колективів.

Фото Віталія Бабенка: на сцені під час Фестивалю етнічних колективів представники танцювального єврейського колективу "Халом".

Video Віталія Бабенка: полонез представляє танцювальний колектив польської громади Києва.

Фото Віталія Бабенка: картина із зображенням соняшників з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України. Зараз там ідуть запеклі бої.

Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України. 

Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників.

        Ті кияни, які не покинули Київ під час війни або повернулися до нього після перемог ЗСУ під Києвом, намагаються жити "довоєнним" життям, хоча рашисти постійно нагадують про різницю між минулим та сьогоденням, запускаючи по Києву ракети й дрони. Поки що ППО та ПРО працюють "на ура", збиваючи більшість цілей на підльоті до столиці. Тому в метро вже не живуть, наприклад, з дітьми, як було у лютому-квітні 2022 року, але мешканці намагаються заходити у сховища під час тривог. Втім, проблем із цими необхідними спорудами, як і раніше, вистачає. Проте життя продовжується, у Києві відбуваються і заходи в царині культури. Наприклад, нещодавно відбувся фестиваль етнічних колективів, де співали й танцювали представники різних національних громад Києва - глядачі нагороджували їх заслуженими оплесками.

       А буквально кілька днів тому я відвідав прекрасну виставку художників, де у кількох залах були представлені картини митців України різного віку, у різних техніках, але їх об'єднувало намагання показати усьому світу, що українців не скорити, що військовий дух наших воїнів опирається на надійний фундамент тилу, а дух творчісті може бути проявлений не тільки у створенні дронів та інших видів озброєнь, але й у віковічному прагненні людей до прекрасного.