Буквально відразу після трагедії по телебаченню розповсюдили заяву Путіна, що стала одним із прикладів парадоксу: замовник вбивства пообіцяв знайти убивць Бориса Нємцова. До речі, можливо, він виконав обіцянку, бо схоплені та засуджені чеченці дійсно могли бути справжніми виконавцями вбивства. Маріонетки зыграли свою роль. Проте мені так і уявляється картинка, де замовник, сидячи в Кремлі, через відеокамери спостерігає процес ліквідації суперника. Впевнений, що садист не міг пропустити таку нагоду - в режимі онлайн бути майже присутнім на місці страти ненавистної йому людини. У нього, мабуть, і вказівний палецць рефлекторно смикався в унісон зі спалахами пострілів...
Борис Нємцов не був безгрішним, бо усім відомо, що політика - то брудна справа. Але його харизма була настільки сильною, що він міг особливо не турбуватися щодо цього - Нємцов однозначно і за цим компонентом, і за розумом, і навіть за суто зовнішніми, фізичними, ознаками переважав Путіна, що становило для того реальну загрозу, адже збочений мозок не терпів чиєїсь вищості хоч у чомусь. Недаремно після отримання повної влади Путін посилено вживався в образ "мачо", майже супермена - їздив верхи з оголеним торсом, пірнав, літав, демонстрував кидки в дзюдо, грав у хокей... Опозиційний Нємцов був приречений...
Добре, що Борис Нємцов був досить публіною людиною, не ховався від журналістів, записував відеоінтерв'ю. Переглядаючи ті відеозаписи, можна не тільки порівняти постаті ката й жертви, але й подумати над "загадковістю" тієї російської душі, що вперто обирає рабські кайдани диктатури, аби у світі всі тремтіли від слова "Росія"...
Танці, мабуть, вигадують люди, у котрих музика викликає бажання втілити звуки у видимі фігури. Коли, наприклад, пара танцює танго, рухаючись за течією мелодії, голосу, то здається, що музику творить саме ця пара, начебто саме за їхнім велінням то пришвидшується, то уповільнюється темп, неначе вони управляють голосом, диригують музикантами... І аргентинське танго якраз той танок, у якому виразно можна "побачити" музику!
19 лютого 2022 року стало історичним моментом в новітній історії України. Президент Володимир Зеленський у Мюнхені сказав саме те, що Україна давно хотіла почути. Усі втомилися від цієї нестерпної похоронної ходи... Ці глухе виття з бубнами, ці урочисті похоронні промови до чергових ювілейних боїв під Крутами, після яких чиновники йдуть до найближчого дорогого шинку на Чернігівській колії і, напевне, балакають про те, що і як ще вкрасти з держбюджету. І так 30 років.
Насправді ми мали ілюзію державності з ілюзією гарантій безпеки від наших «стратегічних партнерів», ілюзією зовнішньої політики, ілюзією збройних сил, освіти, охорони здоров’я... Мюнхенська промова Зеленського проводить межу між реальністю та тією вигадкою, що не дозволяє реалістично поглянути на себе та свої можливості. Тому для України вона історична. Виступ Зеленського підриває симулякр державності, коли ми відігравали роль, яка нам була призначена. Адже США і Росія нав’язали нам здачу ядерної зброї в 1994 році в обмін на фіктивні гарантії разом з іншими учасниками Будапештського меморандуму. Суть меседжу Зеленського не в тому, що Україна поверне ядерну зброю. Звичайно, ні. Це нереально. Принаймні на цьому етапі. Суть у тому, що Україна вимагає від усіх ключових гравців дати конкретну та чітку відповідь, як вони дивляться на нас. Ви кажете, що нам місце в НАТО чи ЄС. Коли ми його отримаємо? Чи немає відповіді на це питання? А коли воно з'явиться? Чи немає відповіді на це питання? А яка у вас відповідь? Ви хочете, щоб Україна виконувала Мінські домовленості? І які гарантії ви дасте, якщо вони будуть реалізовані, щоб Путін не вимагав нових поступок? Ой, ви не готові дати гарантії? Тоді Україна має повне право проводити таку внутрішню та зовнішню політику, яка гарантує її виживання. У цьому випадку США і Європа не мають права вимагати від нас поводження, яке їм підходить. Наче ми маємо перспективу членства в НАТО чи ЄС, але водночас у Вашингтоні, Берліні чи Парижі на нас дивляться так, ніби ми вже входимо в зону російського впливу. «Виконайте Мінськ-2», - кажуть. А навіщо нам його виконувати, якщо це ставить крапку на нашій державності? Чи варто робити харакірі, щоб ми могли померти тихо й навіть безболісно, щоб хтось у Вашингтоні, Берліні чи Парижі не втратив апетит?
Україна точно не збирається робити харакірі. Тому Зеленський поставив питання про впевненість і чесність наших західних союзників щодо геополітичного статусу України. Саме невизначеність сьогодні вбиває Україну, бо в різних соціальних групах нашої нації вона породжує очікування, для яких немає підстав.У Мюнхені Зеленський вимагав відповідей на принципово важливі питання, щоб розвінчати ілюзії. Україні не потрібні балачки, що вона має перспективу членства в НАТО, коли тут і зараз НАТО не готове брати участь у порятунку України. Який сенс гіпотетичного членства України в НАТО через 20 років, якщо Путіну вдасться знищити Україну у найближчі кілька днів? Україна вже 8 років зазнає конкретних людських, економічних і територіальних втрат заради ідеї бути рівноправним членом західного світу. Однак беззуба відповідь Заходу на погрози Путіна ставить під сумнів раціональність цих втрат. Більше того, наскільки цінності Заходу дійсно правдиві? Чи є Захід тим, за кого себе видає? Це аж ніяк не риторичне питання. У цій ситуації Україна, перед обличчям конкретних і надзвичайно небезпечних загроз з боку Путіна, зобов’язана демонтувати конструкції, які послаблюють її позиції, роблять її залежною та дозволяють нею маніпулювати як Росії, так і Західу. У цьому суть виступу Зеленського в Мюнхені.
Це відкриває нам вихід за межі галюцинацій і фантазій входження до світу, якого немає в реальності, і відкриває шлях до світу, де ми насправді живемо і який потрібно змінити, щоб він став чеснішим і безпечнішим. Тому, коли посол Німеччини в Україні каже, що Будапештський меморандум не містить юридичних зобов’язань, то Україна має повне право сказати: «Добре, якщо так, то ми маємо право вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, і ми радитемо це ж усім державам, які вважають, що гарантії безпеки від ядерних держав щось реально означають. Тепер Україна може чітко сказати, що ядерні держави не дають вам жодних гарантій безпеки». Як тобі цей світ, Ілоне Маск? Чи стане легше Україні від цього? Ні. Але тепер ми твердо знаємо, що наше майбутнє повністю і повністю залежить від нас. Тільки від нас. І ми повинні діяти відповідно.
Так, Україні буде дуже важко. Як важко було Ізраїлю в 1948 р. Або Туреччині 1922 р. після того, як був укладений Севрський мирний договір 1920 р., і країна була просто розчленована, виходячи з інтересів переможців у Першій світовій війні – країн Антанти. І, тим не менш, і Ізраїль, і Туреччина, які розуміли, що виживання – це порятунок рук самих потопаючих, витримали важку боротьбу і сьогодні досить процвітають.
Таким чином, тільки українці можуть гарантувати майбутнє України. Якщо наші люди хочуть вижити, то вони повинні відкинути всі настрої щодо того, що наші дії можуть комусь не сподобатися, когось роздратувати чи навіть обурити. Протягом останніх 8 років Україна намагалася не бентежити наших західних союзників. Проте наша скромність і бажання завжди дивитися в уста західним демократам, які ось-ось проголосять якусь радісну новину, не виправдалися. Усі зусилля України бути зручними для США та Європи закінчилися тим, що 150-тисячна армія Путіна сьогодні стоїть біля наших кордонів, загрожуючи широкомасштабним вторгненням в Україну. Дива не буде. Ви повинні прийняти це і жити з цим.
Що нам потрібно від Заходу в цій ситуації? Максимально можлива допомога. Жодних розмов про перспективи членства в НАТО чи ЄС. Захід має чітко відповісти, чи вважає Україну частиною свого світу. Ця відповідь буде уважно вивчена на Тайвані, у Східній та Центральній Європі, Фінляндії, Центральній Азії, Південно-Східній Азії та на Близькому Сході. Тому що позиція Заходу щодо України виправить позицію союзників США та західних країн у Європі на всіх ключових геополітичних майданчиках, де Захід має конфлікт інтересів із Китаєм та Росією. Зрештою, саме Китай і Росія сповнені рішучості переглянути баланс сил, встановлений у Ялті та Потсдамі в 1945 році. Коли Пекін визнаЄ право Аргентини на Фолклендські острови, він стверджує, що впливає на геополітичне розташування в Південній Америці за рахунок Великобританії та США. Путін робить те ж саме, коли вимагає від США повернутися до рівня співвідношення сил в Європі у 1997 році.
Тому міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок була абсолютно права, коли сказала, що українська криза – це, по суті, російська криза. Це криза демонтажу та переформатування глобальної архітектури безпеки, яка склалася після «кінця історії Фукуями». Путіну не потрібні Євросоюз, НАТО та інші «релікти» ялтинсько-потсдамської системи. Йому потрібен "концерт" великих держав, де Росія буде рівноправним партнером. Цей "концерт" великих держав вирішить усі світові проблеми за рахунок малих і середніх держав. Як би потенційно виглядав такий світ? Подивіться на карту світу та Європи 1914 року перед смертельним пострілом Гаврила Принципа в Сараєво. Це світ імперій. І Путін пропонує повернутися до епохи імперіалістичної політики.
Тому виступ Зеленського не про повернення Україною ядерної зброї. Йдеться про адекватність не лише України, а й США та Європи. Необхідність раціонально дивитися правді в очі, щоб усвідомити тягар відповідальності на тлі посилення влади та амбіцій самодержавної влади. Джозеф Байден постійно говорить про світ демократії на відміну від світу автократії. Отже, сучасний світ демократій гине через дитячий страх перед драматичними змінами у світі, які змінять баланс сил не на їхню користь. Рівно 50 років тому президент США Ніксон зробив радикальний крок – уклав угоду з Китаєм проти СРСР. Цей союз послабив позиції СРСР і змусив його спрямувати свої величезні ресурси на оборону Далекого Сходу та Сибіру. Сьогодні Москва і Пекін уклали угоду проти Вашингтона, подібно до того, як Сталін і Гітлер уклали пакт Молотова-Ріббентропа за рахунок Польщі та інших східноєвропейських країн у 1939 році. Сьогодні західні лідери також сподіваються відкласти жахливий фінал. Але в обмін вони ризикують отримати нескінченний жах. Сьогодні Заходу потрібен новий Черчілль, а не інший Чемберлен.
У цій ситуації 19 лютого Зеленський підняв ставки, і цей крок гідний поваги. У Мюнхені Зеленський проклав шлях до українського реалізму. А український реалізм відкриває шлях до Третьої Української Республіки. До загального ментального простору, про який говорив філософ Сергій Дацюк. Від мюнхенської промови Зеленського залишилося лише кілька кроків до того моменту, коли українці почнуть дивитися на світ і на себе із загальнозрозумілих ситуацій у загальній системі координат... Так, ми заплатимо за це високу ціну. Так, ми можемо втратити більше території та людей. Однак повторю ідею, яку я висловив у жовтні 2013 року – Україна займе саме ту територію, яка відповідає її рівню соціальної організації. Наші сьогоднішні втрати безпосередньо пов’язані з нашою слабкою організованістю та небажанням дивитися правді в очі. Пора це зробити! Тепер карти розкрито. І все, що потрібно, щоб рухатися далі, — це йти в рамках нового українського реалізму.
Ось справжня суть виступу Зеленського в Мюнхені, а не смішна фантазія про ядерну зброю, про яку багато говорять. Йдеться про дорослішання та прийняття тягарів дорослого життя. Злий геній Путіна не залишає нам інших варіантів. Ми повинні прийняти цей виклик і дати нашу власну, важко здобуту в муках відповідь. Як сказав мені Давид Сакварелідзе, чим менше ми залишаємо місця для ілюзорних і віртуальних обставин, через які Україна не може стати прогресивною державою, тим швидше ми будемо рухатися вперед. Хай буде так.
Танго танцюють усі не тільки в Аргентині - цей танок досить просто "зображати", буквально стоячи на місці. І багатьох це влаштовує - тупцяння під мелодії танго в обіймах одне одного. Але дехто хоче більшого, і саме для таких людей в Інтернеті можна знайти безліч відеоуроків будь-якого рівня майстерності. Пропоновані відеоуроки розраховані на початковий рівень виконавців, але передбачають, що танцюристи вже знають "ази" танцю - кроки, деякі рухи, навчилися відчувати його ритміку...
Більш-менш серйозно я почав займатися танцями вже у пенсійному віці, готуючись до того, що з улюбленим пляжним волейболом доведеться колись розпрощатися. У Київському палаці ветеранів обрав собі групу під бадьорою назвою "Оптиміст" (крім неї, там є ще група "Гармонія", а також Театр танцю "Відродження"). Керівник групи любив складні композиції у танцях і не дуже переймався технікою виконання, назвами фігур, буквально вигадуючи "свої" назви, що допомагало запам'ятовувати композиції, але дуже дратувало непрофесійністю, якимось "кустарним" підходом до занять. Тим більше, що з кожним роком Інтернет дарував усе більше можливостей вивчати танці за відеоуроками, я навіть почав скачувати найкорисніші для мене уроки, вивчати їх і вносити корективи у вже начебто вивчені рухи.
У представленому відео - початковий клас вивчення аргентинського танго: кроки та основні елементи, причому вони подані для засвоєння і кавалерами, і дамами, хоча великим недоліком можна вважати те, що в кінці відео немає справедливо очікуваного показу виконання у парі (як це практикувалося у поданих раніше відеоуроках)... Втім, в часи розгулу пандемії коронавірусу та самоізоляції якраз вивчення рухів у танго можуть допомогти позбавитися примусової гіподинамії, бо не потребують ні значного простору, ні партнера, ні надзусиль.
"Класичний" швидкий фокстрот досить важко танцювати в натовпі, та й фігури в ньому, часом, важкуваті для непосвячених, не кажучи вже про їхнє поєднання в різних варіаціях. Тому нікому не заборонено на танцмайданчиках танцювати фокстрот майже на місці, як танго, скажімо, але в швидшому темпі. Так з'явився "народний" ( "social") фокстрот, який теж має "право на життя". Однак ніколи не буде зайвим вивчити кілька фігур квікстепа, щоб отримати задоволення від їхнього виконання і "блиснути" перед тими, які не встигли або полінувалися їх вивчити. Викладений тут відеоурок допоможе освоїти ази популярного танцю, причому займатися ним можуть люди будь-якого віку - досить вивчити з партнером кілька нескладних фігур типу "четвертні", "шассе", "півот" і т. ін.
Я вже зазначав раніше, що навіть без особливих досліджень можна помітити засилля в Києві птахів родини воронових. Причому, якщо сіра ворона вже давно стала мало не ручною і може їсти навіть з рук деяких доброзичливців (сам бачив), галки швендяють мало не під ногами, як голуби, то чорні ворони, які вважаються, для України нехарактерними, усе частіше потрапляють в поле зору. Щоправда, їх легко переплутати з круками, але я бачив різних: величезних птахів мало не орлиного розміру, і відносно невеликих повністю чорних, хоч не буду сперечатися, якщо спеціалісти мені зроблять з цього приводу зауваження. Ці птахи дуже розумні й сміливі, хоча і достатньо обережні, дистанцію вміють тримати, навіть якщо й захоплюються пошуком поживи.
У пропонованому відео та на фотознімках чорна птаха порпається в осінньому листі невеличкого парку поблизу станції метро "Житомирська" у Києві. Мені її поведінка здалася цікавою, хазяйновитою, я б сказав.
Київ ще й зараз залишається "містом у парках", особливо, якщо врахувати те, що його кордони вже сягнули навколишніх лісів, а часто й пішли вглиб (це давно сталося в Голосієво, Лісовому масиві, Виноградар зазіхає на ліси Пущі-Водиці та ін.). Звичайно, звірина відступає під натиском людей, але, наприклад, білки досить спокійно шукають поживу у дворах посеред будівель, де кияни традиційно висаджують багато кущів та дерев. Не здивуюся, якщо незабаром білки почнуть порпатися в смітниках, як це вже роблять різні представники сімейства воронячих, складаючи конкуренцію тим птахам, які ще раніше стали "міськими". Якось одна з білок (на фото вище) навіть нахабно стрибнула мені на ноги, видираючись по штанях до рук, де розраховувала пошвидше дістати поживу!..
