Осінь у Києві - краса, яку рашисти хочуть знищити

 

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осіннє небо.

Фото: я і осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя у київському Гідропарку.

Фото Віталія Бабенка: осінь у Пущі-Водиці (Київ).

Фото: я і осінь у Пущі-Водиці (Київ).

Фото Віталія Бабенка: осінь у Пущі-Водиці (Київ).

Фото Віталія Бабенка: осінь у Пущі-Водиці (Київ).

      Знайшов кілька "довоєнних" світлин Гідропарку, а також Пущі-Водиці, де зараз вже так безпечно не погуляєш - у ліс заходили рашистські окупанти, коли рвалися захопити "Київ за три дні", гадаю, що й "подарунків" там лишили чимало, тікаючи звідти. Осіння краса Києва просто невимовна, а особливо виразно це відчувається тепер, під звуки війни: виття сирен, гул "шахедів" та ракет, черги зенітних гармат і кулеметів, вибухи... Згадуються мальовничі лісові стежинки, озера, що віддзеркалюють мирні небеса і спокійний тоді ліс. Ностальгія... Звичайно, і зараз вдається погуляти парками Києва, але тривожний щем у душі не дає навіть на короткий час відволіктися від гірких дум, що породжують іще більшу ненависть до рашистів, які щодня не тільки віднімають життя у людей, інших живих істот, а й нищать природну красу...

Україна має стати для дружніх країн випробувальним і тренувальним полігоном

 

На фото: США провели випробування сучасної зброї для боротьби з дронами.

В США здійснив перший політ бомбардувальник B-21.

 

Сполучені Штати Америки розглядають Австралію як чудовий полігон для випробування сучасних зразків гіперзвукової та далекобійної зброї.

Жаль, що Україна не стала для країн НАТО тим полігоном, де можна випробовувати зброю у реальних умовах. А часто скидається на те, що наша війна для когось є можливістю дешевшої утилізації застарілого озброєння. І ми ще й безмірно вдячні за це - без іронії, адже інакше важко було б уявити в нинішніх реаліях знищення "броні" отими "коктейлями Молотова", на які так колись розраховували люди, знайомі з війною тільки за фільмами про ІІ світову. В Бородянці, наприклад, спроба кидати "коктейлі" у танки закінчилася трагедією - танки стали впритул розстрілювати будівлі міста. Зрозуміло, що без "джевелінів" та "стінгерів" на початку війни було б набагато важче.

Але війна весь час переходить у нові фази, і рашисти кидають усі сили, щоб "на ходу" доозброюватись і переозброюватись. Їхні агенти нишпорять світом і збирають союзників та озброєння, поки демократичні країни ведуть бюрократичну тяганину, зважуючи, як би допомогти жертві агресії, не перетнувши "червоних ліній" Путлера! А чому б самим не намалювати оті лінії агресору?! Наші очільники держави, дипломати повинні не мирні форуми збирати, а звертатися із закликами зупинити разом рашистську загрозу, розповсюджуючи слова фюрера рашистів та його посібників, які погрожують знащити не тільки Україну, але й весь світ. Ті ж громадяни США повинні, нарешті, усвідомити, що Росія - не якась далека заокеанська країна, а сусідня, котра має з американською Аляскою кордон, який проходить вузенькою Берінговою протокою. А рашисти реально зазіхають на американські території.

Потрібно займатися рекрутингом не тільки в Україні, а й усьому світі - колись в Іспанію на боротьбу з фашизмом їхали добровольці з усіх-усюд (яких "організовував" тоталітарний Радянський Союз!), а українська влада навіть таких закликів не робить, зібравши тільки відносно невеликі сили в іноземні підрозділи. Але ж буквально уся Європа під загрозою, якщо Україна не втримає рашистської навали! Саме цей постулат має бути в основі всіх переговорів, у заголовках всіх публікацій про війну в Україні!

Потрібно запрошувати іноземних військових спеціалістів "на сафарі" в Україну!

 

На фото: снайпер має вміти ідеально маскуватися.

На фото: український снайпер за роботою.

На фото: снайпер має вміти ідеально маскуватися.

На фото: снайпер має бути завжди напоготові.

        Рашистів більше, вони мають багато ракет, бомб, мін, снарядів, гранат, патронів, що накопичувалися протягом багатьох десятиліть, вони їх самі виробляють і не залежать від поставок. Навіть відносно новітні дрони вони швиденько поставили "на потік", маючи і власні розробки, і копіюючи поставлені друзями з Ірану, наприклад.

      Українці доводять, що битися з російськими агресорами можна. Проте кількість усе ж має значення. 

«Пересуваються серед білого дня. Такої переваги в кількості, як під Покровськом, у росіян не було навіть в Бахмуті» - український військовий. 

Відповіддю на таке "пересування" можуть бути мобільні групи снайперів з далекобійною зброєю. Вже давно на "тактику малих груп" треба було відповідати таким чином. Терміново потрібно замовляти у союзників найкращі зразки снайперської зброї, а тренери мають набирати у війську та у країні групи кращих стрільців.

Не гребувати і запрошенням іноземних снайперів "на сафарі"!!!

Шокуюче звалище авто в Ірпені

 

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

Фото Віталія Бабенка: звалище автомобілів (Київська обл. м. Ірпінь).

     Ірпінь, Буча, Гостомель, Мощун, Вишгород із самого початку нападу рашистів 24 лютого 2022 року на Україну були "на слуху" - через ці населені пункти ворог рвався до Києва, залишалося подекуди менше десятка кілометрів, мешканці Ново-Біличів, Святошиного, Берковців, Виноградаря, Оболоні виразно чули звуки боїв, на ці райони накочувалися диверсійно-розвідувальні групи, стрілянина інколи велася під вікнами киян...      

      Раптовий напад колишніх "братів" змусив багатьох кидати свої домівки, майно, щоб вирушити світ за очі, подалі від війни. Дехто намагався евакуюватися на власному транспорті, але проблеми з пальним та заторами, підірваними мостами вносили свої корективи. Як би там не було, автомобільне звалище в Ірпені, що виникло в результаті боїв у цьому багатостраждальному населеному пункті, вражає. Символічно й те, що місце для нього знайшли... біля міського цвинтаря!  Автівки не були під водою, як це сталося після підриву греблі на Херсонщині, навпаки -  більшість з них горіли, саме тому понівечені машини швидко поіржавіли, хоча й починають набирати рис музею війни під відкритим небом - їх розмальовують, на них з'являються надписи, вони змушують задумуватися і про долі тих людей, які були водіями та пасажирами цих автівок...