Мистецтво переживе ворогів, навіть якщо вони намагатимуться його знищити

 

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: Виставка. Живопис "під мозаїку".

Фото Віталія Бабенка: Виставка. Живопис "під мозаїку".

       Те, що в Україні люди творчі, навіть вороги-рашисти не піддають сумніву. Більше того - саме їх бісить оця здатність українців намагатися творити всупереч обставинам, переборюючи труднощі, шукаючи натхнення у зранених душах, дістаючи його з тих глибин, де, здається, зачаївся тільки відчай. Так було, наприклад, під час розгулу пандемії ковіду, так відбувається і зараз, під час війни, яку українці ведуть проти рашистської навали ще з 2014 року, коли виття сирен тривоги може у будь-який момент зупинити творчий пошук, а ворожі ракети, бомби, дрони, міни, кулі здатні у будь-яку мить обірвати життя навіть найгеніальнішого митця. 

           Громадяни України багатьох національностей стали на шляху темної сили, що не тільки принесла війну в нашу державу, а й загрожує  перетворити її на світову, бо у апологетів цієї пітьми немає інших способів побачити широкий світ інакше, ніж у прицілах своїх смертельних знарядь. Творчість для тих ницих душ, від рядового і до "бункерного діда", так само мало важить, як і людське життя (для багатьох із них навіть своє, бо хіба можна назвати життям оте животіння, з якого вони вибираються з радістю підписуючи контракти!). Щоправда, нинішній вождь (фюрер) рпшистів дуже дбає про власне життя і навіть вже винайшов якийсь сурогат безсмертя - "двійників-трійників", які здатні на якийсь час "продовжити життя" покійника.

             В Україні, що віддає своїх найкращих представників фронту, продовжується життя, у тому числі, й мистецьке, бо, як мудро підмітив Черчилль, якщо ми під час війни забуваємо про культуру, то за що ж тоді воюємо?

Звичайний двір в Омську – люди звідти радо йдуть воювати, щоб грабувати й гвалтувати.

Руйнування може бути і рукотворним

 

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву. Більшість цих споруд могли б використовуватися у якості сімейних бомбосховищ.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву.

Фото Віталія Бабенка: колись тут був яблуневий сад. За ним (за деревами у лівій частині світлини) - Берковецький цвинтар, з вікон нового масиву його буде гарно видно.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву. За "скелетами" нових будівель - пересохле через неконтрольоване будівництво колись багатоводне та милуюче зір озеро Синє.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву.

Фото Віталія Бабенка: знесення гаражів вздовж вулиці Виговського (колишньої Гречка) для будівництва нового житлового масиву. Гадаю, більшість цих споруд могли б використовуватися у якості сімейних бомбосховищ.

        Незважаючи на війну, у Києві продовжується житлове будівництво. Жаль тільки, що, мабуть, суттєво порушуються будівельні норми. Наприклад, проходження через масив, що почав зростати на місці колишнього яблуневого саду, а також через увесь майже збудований Варшавський мікрорайон високовольтних ліній електропередачі навряд чи сприятиме здоров'ю мешканці новобудов. Колись, ще на початку 90-х, будівельники поглядали на ці території, але побутувала думка, що спочатку треба знайти гроші для переробки високовольтних ліній - пустити їх кабелями під землею. Як бачимо, нинішнє покоління будівельників знехтувало застереженнями попередників.

            А знесення гаражів було б доцільне, якби на їхньому місці було збудовано сучасні підземні паркінги з обов'язковими бомбосховищами. Проте я дуже сумніваюся, що таке є у проектах наших будівельників, бо вони навіть житлові споруди будують мало не впритул до автотрас, не думаючи про майбутнє розширення доріг, не кажучи вже про вихлопні гази, що підійматимуться до вікон мешканців...

Рашизм є світовим Злом і потрібно закликати увесь світ на боротьбу з ним!

 

Фото з "Карти руйнувань в Україні".

На фото: рашисти руйнують усе, що тільки можуть зруйнувати, і така доля може очікувати будь-яку пам'ятку цивілізації у світі, бо рашизм є світовим Злом! 

За якийсь місяць підготовки солдата не навчиш воювати. А в Україні усе менше людських ресурсів, які мають хоч якесь уявлення про військову службу, не кажучи вже про тих, кому доводилося воювати. Найбоєздатніші прийняли на себе перші удари ворога у 2022 році, коли доводилося воювати проти танків мало не зі стрілецькою зброєю і, зрозуміло, не обійшлося без значних втрат. Тому, крім навчання мобілізованих та контрактників, потрібно розгорнути у світі широченну пропаганду, закликаючи усіх охочих стати на захист демократії проти рашистської навали. Повторюю - всі сили дипломатів, працівників інформаційного фронту, резидентів розвідок кинути на те, щоб організувати світ на боротьбу із кремлівським Злом, щоб професійні воїни-добровольці їхали в Україну тисячами з різних країн. Україну можна зробити місцем практики та екзаменування випускників військових закладів, наприклад. Адже військові навчання у кожній країні намагаються наблизити до бойових за умовами, проте танкісти, артилеристи, пілоти, оператори дронів, снайпери та інші тільки в умовах реальної війни можуть по-справжньому випробувати і свою техніку, і себе, тобто підготуватися до захисту своєї країни. Причому, найвірогідніше, ворогом мало не кожної європейської (і не тільки) країни може стати саме Росія, що ніколи не вгамує свої "апетитів" до загарбань. Тому завдання наших дипломатів має бути у роз'ясненні цього постулату, на який поки що у багатьох країнах воліють "закривати очі".

Потрібно запрошувати іноземних військових спеціалістів "на сафарі" в Україну!

 

На фото: снайпер має вміти ідеально маскуватися.

На фото: український снайпер за роботою.

На фото: снайпер має вміти ідеально маскуватися.

На фото: снайпер має бути завжди напоготові.

        Рашистів більше, вони мають багато ракет, бомб, мін, снарядів, гранат, патронів, що накопичувалися протягом багатьох десятиліть, вони їх самі виробляють і не залежать від поставок. Навіть відносно новітні дрони вони швиденько поставили "на потік", маючи і власні розробки, і копіюючи поставлені друзями з Ірану, наприклад.

      Українці доводять, що битися з російськими агресорами можна. Проте кількість усе ж має значення. 

«Пересуваються серед білого дня. Такої переваги в кількості, як під Покровськом, у росіян не було навіть в Бахмуті» - український військовий. 

Відповіддю на таке "пересування" можуть бути мобільні групи снайперів з далекобійною зброєю. Вже давно на "тактику малих груп" треба було відповідати таким чином. Терміново потрібно замовляти у союзників найкращі зразки снайперської зброї, а тренери мають набирати у війську та у країні групи кращих стрільців.

Не гребувати і запрошенням іноземних снайперів "на сафарі"!!!

Парк "Дубки" у Києві старіє...

 

Фото Віталія Бабенка.  Сосни у парку нечисленні, тому й жаль, що вони вивертаються з корінням, засихають, вражаються шкідниками...

Фото Віталія Бабенка.  Дерева у парку "Дубки" вивертаються з корінням, засихають, вражаються шкідниками...

Фото Віталія Бабенка.  Дерева у парку "Дубки" вивертаються з корінням, засихають, вражаються шкідниками...

Фото Віталія Бабенка.  Інколи дерева у парку "Дубки" навіть підпалюють...

Фото Віталія Бабенка.  Дерева з дуплом у парку "Дубки".

Фото Віталія Бабенка.  Дерева у парку "Дубки" вивертаються з корінням, засихають, вражаються шкідниками...

Фото Віталія Бабенка.  Дерева у парку "Дубки" вражене чагами...

                                              Фото Віталія Бабенка.  Дерева у парку "Дубки" вражене чагами...

       Сирецький гай, парк "Дубки" залишаються улюбленими місцями відпочинку киян. Складний рельєф гаю, з горбами, ярами, струмками, у якомусь сенсі рятує його від забудовників, хоча житлові масиви з усіх сторін насуваються на цю зелену "оазу" серед кам'яної "пустелі" міста. Мабуть, екології паркової зони зашкодить і будівництво гілки метрополітену, бо вже зараз, наприклад, струмок Курячий брід у місці перетину з метро пустили в трубу. А для джерел з цілющою чистою водою для джерел з цілющою чистою водою це будівництво, без сумніву,  буде катастрофою. 

       Проте Сирецький гай також треба рятувати від старіння, тобто не тільки почати прибирати вражені шкідниками, повалені вітром дерева, але й насаджувати нові, роблячи акцент на саджанці дубів, що відповідатиме традиційній рослинності цього гаю.

Олександр Усик став АБСОЛЮТНИМ чемпіоном світу з боксу у надважкій вазі!

 

На фото: бій Олександра Усика з Тайсоном Ф'юрі тривав усі 12 раундів.

На фото: Олександр Усик дає інтерв'ю після переможного бою з Тайсоном Ф'юрі.

На фото: Олександр Усик дає інтерв'ю після переможного бою з Тайсоном Ф'юрі.

На фото: бій Олександра Усика з Тайсоном Ф'юрі тривав усі 12 раундів.

Вітаємо Олександра Усика - він став АБСОЛЮТНИМ чемпіоном світу з боксу у надважкій вазі! Він боксував з Тайсоном Ф'юрі усі 12 раундів, але вже в 9-му міг перемогти нокаутом - він послав суперника в нокдаун, а після цього зазвучав гонг про кінець раунду. Проте публіка в Ер-Ріяді вже зрозуміла, що Усик переможе - Ф'юрі спромігся тільки на глухий захист та клінчі, втративши той єдиний чемпіонський пояс, що ним так довго володів. У "Циганського короля" було розбито ніс, праве око солідно підпухло, але він кілька разів після бою поцілував Усика - радів, що той не добив його... Можна також сказати, що Усик помстився за колишню поразку Володимира Кличка від Ф'юрі.

Слава Україні!

Дискусійна тема. Мовна реформа в Україні

 

       Іде війна... Одвічний ворог, який прикриває свою фашистську суть патріотичними лозунгами, напав на Україну, знаходячи різноманітні виправдання агресії. У тому числі - захист так званого "російськомовного" населення від якихось вигаданих у Кремлі та на Луб'янці ворогів. Зрозуміло, що навіть у разі повної русифікації України і абсолютній лояльності до Москви, російські колоніалісти все одно знайшили б привід спробувати повернути Україну в "лоно" імперії. Втім, справжньої незалежності Україна і до війни не мала - саме зараз іде смертельна сутичка не тільки за державність, але й за виживання нації, бо геноцидні прагнення рашизму не бачать тільки сліпі або засліплені грошима та ресурсами країни-монстра.

      Мовне питання у цьому зіткненні різнополюсних світів, які уособлюють Україна та Росія,  може здатися  другорядним. Відразу зазначу, що особисто я вважаю основним ПАТРІОТИЧНЕ виховання (США, наприклад, боролися і отримали незалежність від Англії, не вдаючись до заборон англійської мови, зате підняли на незримі висоти патріотизм!), хоча мова є наріжним каменем у консолідації нації.  І тут виникає питання - чи на часі проводити реформу мови у такий складний період, чи потрібно саме зараз роз'єднувати суспільство, ламаючи списи, доводячи правоту тих чи інших мовних постулатів? Взагалі, публікуючи наведене вище "Звернення..." пані Людмили Капустенко, я хочу звернути увагу на хаотичний характер мовної реформи, яку, вірогідно, впроваджує досить невелика кількість спеціалістів (тут можна було б поставити і знак питання), які просто не в змозі керувати процесом, видаючи належну кількість орфографічних, тлумачних словників, енциклопедій, словників для іноземців, підручників, посібників та ін. У результаті маємо насичення мови діалектизмами, іншомовними запозиченнями, а часто й мовними покручами. І, мабуть, потрібно спершу отримати ПЕРЕМОГУ над агресором, щоб мати змогу, нарешті, зайнятися впровадженням норм мови замість тої мовної анархії, що панує зараз в інформаційному просторі, щоб преміювати митців за СПРАВЖНІ творчі шедеври, написані  українською мовою,  щоб ввести мовні екзамени для чиновників, а потім і для тих, які матимуть бажання стати громадянами країни - НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.