вторник, 30 апреля 2024 г.

Джерела поблизу струмка Сирець у Києві

 


Фото Віталія Бабенка. Сирецький струмок у Києві.


Фото Віталія Бабенка.  Місток через Сирецький струмок у Києві.




Фото Віталія Бабенка.  Місток через Сирецький струмок у Києві.


Фото Віталія Бабенка.  Два джерела поблизу Сирецького струмка в Києві.

Фото Віталія Бабенка.  Джерело поблизу Сирецького струмка в Києві.



Фото Віталія Бабенка.  Джерело поблизу Сирецького струмка в Києві.


          Кияни мають можливість користуватися не тільки артезіанською водою (свердловини  є поблизу домівок багатьох мешканців міста - пробурені після Чорнобильської катастрофи), але й джерельною. Колись я їздив на прогулянки у Пущу-Водицю, а звідти регулярно привозив джерельну воду. Проте часто, прогулюючись із тоді маленьким сином Сирецьким гаєм, я набирав чисту водичку із джерел, нинышный вигляд яких подано на світлинах. Втім, у розпал будівництва житлових будинків на горі, з-під якої струменіли джерела, вода в них почала зникати. До речі, отак, після початку будівництва поблизу житлового масиву, на Виноградарі зникло Синє озеро!  Кілька років ці джерела були пересохлими, але на радість тим людям, які звикли до джерельної води, вони усе ж відродилися, тому до них регулярно навідуються навіть здалеку, хоча вони не такі популярні, як одне з джерел поблизу ресторану "Дубки"

воскресенье, 31 марта 2024 г.

Світлодіодний світильник зроблено експромтом

 


      


Фото Віталія Бабенка. Імпровізований світлодіодний світильник.


Фото Віталія Бабенка. Під'єднання світлодіодного світильника до автомобільного акумулятора.



Фото Віталія Бабенка. Імпровізований світлодіодний світильник.



Фото Віталія Бабенка. Імпровізований світлодіодний світильник - перший варіант.

        Почалось з того, що я купиив новий зарядний пристрій для автомобільного акумулятора - він  виявився корисним приладом: акумулятор, який ледь показував 4 вольти, через тиждень відновлювальних робіт (по кілька годин на день) став показувати 13 вольт. В результаті я отримав запасний акумулятор, і закортіло його використати. Купив пару метрів світлодіодної стрічки на 12 В, підключив - гарно світить! Тоді знайшов повалене дерево у лісопарку і зумів з його покрученого гілля зробити "підставочку" для світлодіодної стрічки. Була думка порізати її на частинки, але ліньки було займатися паянням, нехай поки що так посвітить... Адже йде війна, ворог руйнує нашу прекрасну Україну...

понедельник, 26 февраля 2024 г.

Нємцов знав, що Росія йде протоптаною стежиною до чергового культу особи

 

На фото:  Борис Нємцов був ропулярним політиком.

На фото:  Борис Нємцов з недопалком та агент "Окурок".

На фото:  Борис Нємцов був політиком, тому й ручкався з Володимиром Путіним. 



Video: досить розлоге і відверте відеоінтерв'ю Бориса Нємцова. 

     Буквально відразу після трагедії по телебаченню розповсюдили заяву Путіна, що стала одним із прикладів парадоксу: замовник вбивства пообіцяв знайти убивць Бориса Нємцова. До речі, можливо, він виконав обіцянку, бо схоплені та засуджені чеченці дійсно могли бути справжніми виконавцями вбивства. Маріонетки зыграли свою роль. Проте мені так і уявляється картинка, де замовник, сидячи в Кремлі, через відеокамери спостерігає процес ліквідації суперника. Впевнений, що садист не міг пропустити таку нагоду - в режимі онлайн бути майже присутнім на місці страти ненавистної йому людини. У нього, мабуть, і вказівний палецць рефлекторно смикався в унісон зі спалахами пострілів...

      Борис Нємцов не був безгрішним, бо усім відомо, що політика - то брудна справа. Але його харизма була настільки сильною, що він міг особливо не турбуватися щодо цього - Нємцов однозначно і за цим компонентом, і за розумом, і навіть за суто зовнішніми, фізичними, ознаками переважав Путіна, що становило для того реальну загрозу, адже збочений мозок не терпів чиєїсь вищості хоч у чомусь. Недаремно після отримання повної влади Путін посилено вживався в образ "мачо", майже супермена - їздив верхи з оголеним торсом, пірнав, літав, демонстрував кидки в дзюдо, грав у хокей... Опозиційний Нємцов був приречений...

     Добре, що Борис Нємцов був досить публіною людиною, не ховався від журналістів, записував відеоінтерв'ю. Переглядаючи ті відеозаписи, можна не тільки порівняти постаті ката й жертви, але й подумати над "загадковістю" тієї російської душі, що вперто обирає рабські кайдани диктатури, аби у світі всі тремтіли від слова "Росія"... 

вторник, 20 февраля 2024 г.

Теплий лютий - звучить дивно!

 

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими.

Фото Віталія Бабенка: Сирецький гай Києва в останній місяць зими. Годівничка для пташок.

     Сирецький гай типовий для Києва як за рослинністю, так і за рельєфом - з горбами та глибокими тінистими ярами, з джерелами (які, на жаль, пересихають від масових забудов не тільки по краю гаю, але подекуди і посеред лісових галявин. А ще й метро будують...). Проте ще не зовсім щезла із вжитку колишня назва гаю - Дубки, що символізувала переважаючий там вид дерев. Але це колись то були дубки та дубочки - зараз це велетенські, могутні дерева з розлогим гіллям. І навіть вже вимирають - гадаю, не стільки із плином часу, як від безгосподарської людської діяльності.
      Взимку в Дубках колись можна було гарно покататися на лижах та санчатах, лід на озерах приймав любителів ковзанів, хокею... А зараз навіть у лютому (скоро доведеться міняти назви місяців як невідповідні погоді) снігу катма...


среда, 31 января 2024 г.

Путлер - "Багатоликий Янус" рашистів

 


На фото: пропоную того, що ліворуч називати Путін, а того, який праворуч - Путлер.

На фото: досить легко визначити, де є Путін, а де - Путлер.


На фото: Колись Путін був самим собою.


На фото: Колись Путін був самим собою.


На фото: Колись Путін був самим собою.

На фото: Путін і Путлер - легко відрізнити.


На фото: Путін і Путлер - легко відрізнити.

         У римській міфології дволикий Янус був богом часу, початку й кінця. Два його обличчя дивилися у різні боки - молоде намагалося зазирнути у майбутнє, а старе, навпаки, кидало погляд у минуле...

          Але навіть такі передбачливі римляни не могли уявити, що хтось може бути настільки багатоликим, що заплутає цим цілий світ! А от у Російській псевдоФедерації усе може бути - вони створили собі нового "бога", над їхнім президентом час взагалі не має влади. Та найголовніше, що він сам має владу, перетворивши громадян своєї країни у маріонеток, яких навіть не за ниточки смикає, а одним словом відправляє на смерть, обіцяючи при цьому кожному рай! А що вони перед тим вбивали, руйнували, грабували, гвалтували, значення, начебто, не має. Багатоликий "бог" рашистів їм усе прощає наперед.

          Проте найцікавіше те, чому у час технологій з розпізнавання ДНК, чому в еру телебачення, фото, відео,  Інтернету можна дурити не тільки свій зомбований народ, але й цілий світ підбором якихось двійників, що інколи досить далеченькі від оригіналу за подобою?

           Особисто я гадаю, що справжній Путін вже давно в могилі (приблизно з того часу, коли було заявлено про розлучення).  І правлять рашистами якісь істоти, яким вдалося посадити на трон "вічного" Путіна...

суббота, 6 января 2024 г.

Водохреща - купання "за новим стилем"

 

Фото Віталія Бабенка: у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща найбільше було... качок.

Фото Віталія Бабенка: у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща найбільше було... качок.


Фото Віталія Бабенка: дехто все ж купався у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща.


Фото Віталія Бабенка: самотній селезень у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща.

Сьогодні в Києві не було так людно на берегах водойм, як раніше - небезпечно зараз збиратися великими групами, якась сволота може й підвести під удар рашистів. Та й до цієї дати ще не звикли, щоб святкувати Водохреща...

І льоду не було, як інколи бувало, коли черги до ополонок стояли.

понедельник, 18 декабря 2023 г.

Неозорі степи Лівобережжя Херсонщини плюндрують окупанти

 

Фото Віталія Бабенка: туманний ранок над однією з дніпровських проток на Лівобережжі Херсонщини.

На фото: стою буквально на солі, яку винесли на цей берег води Сивашу.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами  у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: навіть на автомобілі туди важкувато дістатися. У степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: човники на одній із проток біля села Кринки на Херсанщині.


Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині.


Фото Віталія Бабенка: пляж біля села Стара Збур'ївка на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині на заході сонця.

Фото Віталія Бабенка: захід сонця над Підстепним лиманом біля села Кринки на Херсанщині.

         Продовжую свої фоторепортажі про ті краї, що зараз перебувають в окупації, за які так мужньо б'ються наші воїни, перебуваючи, практично, у тилу ворога, нелюдськими зусиллями тримаючи захоплені плацдарми. Колись я взагалі хотів туди перебратися із Києва, бо манили мене ті неозорі степи, вітер з Чорного та Азовського морів, який, пролітаючи над цим знаним в історії краєм, ніс і запахи степових трав, і саму давнину, манили і піски, і води Дніпра та насичені життям плавні, де можна було з туманного ранку до заходу сонця коливатися у човні на хвилях широченних лиманів. 

        Одного разу почув про озеро з рожевою водою. Виявилося, що є і озеро, і легенда про його виникнення (начебто утворилося воно після падіння там, на краю болотистого Сивашу, військового літака). Щоправда, з'ясувалося, що краще їздити на пару кілометрів далі, де вже відкритий Сиваш з того боку забарвлений у густо-рожевий колір зі щільністю води, більшою ніж у знаному Мертвому морі, з дном та берегами із солі. Може в мені загарала чумацька кров - привіз тієї солі у Київ. А ще й чорнющої, маслянистої, "жирної" багнюки, якою намазувався там досхочу. А також синьої глини, що є в деяких місцях "сусідкою" тієї лікувальної речовини, тому, мабуть, і сама стала лікувальною. 

      Спеку там було б важко витримати, якби не... вітер, що несеться інколи із страшною силою (під час раптових грозових шквалів), а в погожі дні дме собі постійно і досить потужно десь від моря, крутячи, між іншим, вітряки, які недаремно там поставили. Та й сонячні електростанції саме там можуть брати максимум енергії від нашого світила.

      Жаль, що війна знищить там усі невеликі і нечисленні ліси та численні (часто - горіхові!) лісосмуги. Взагалі, мені важко уявити, як будуть повертати до життя той край після деокупації, адже ті мінні поля, те жахливе "залізяччя", що насичує родючу землю нині будуть ще довго створювати людям проблеми. Але головне - вигнати ворога з тих територій, головне - перемогти! Слава Україні! Слава героям!