Ще раз про МОВНЕ питання!

Фото 1. Розселення українців у Росії за переписом 1989 р. В СРСР багато манкуртів (не тільки українців, до речі!!!) записували дітей "русскими", майте на увазі.

Фото 2. Кількість і частка українців у населенні регіонів РРФСР (перепис 1926 рік).

     Заклики про публікації тільки українською мовою зводять нашу націю до вузькоплемінної групи. А запитайте себе, що знають про нашу боротьбу з москалями в Австралії, Аргентині та ін., де є НАЩАДКИ наших переселенців, які, у кращому разі (!), володіють тільки розмовною українською. Запевняю Вас, що, наприклад, у Сибіру ситуація ЩЕ ГІРША - а там живуть нащадки РЕПРЕСОВАНИХ москалями, тобто наші потенційні союзники, якщо вести правильну політику, у т. ч. й мовну. Де Ви бачили хоча б один їхній мітинг проти війни з українською ріднею?! Нема, тому що ми не ведемо роботу з мільйонами тих людей. Через вузьколобість та зраду! Адже там вже давно є ідеї про створення республіки "сибіряків".

     Адже у час інформаційних та гібридних воєн інформація має розповсюджуватися ЯКОМОГА БІЛЬШОЮ КІЛЬКІСТЮ МОВ! І мовою ворога - у першу чергу, це дозволяє бити їх на їхній території. Кремляді давно це відомо, тому вони штовхають свою "Рашу тудей" у всі країни, де мають інтереси... І не кажіть, що вони не виграЮть зараз цю війну. А ми гидуємо з сибіряками, які реально могли б відколотися від диктату Кремля, поговорити їхньою мовою - нині російською. Те ж саме з кубанцями, "далекосхідниками"... Більше того, ми дозволили ворогам використати тих же кубанців проти нас в Криму й на Донбасі...

       У нас практично немає агентів впливу в світі, хоча маємо одну з найпоширеніших діаспор. Українська влада не створює ресурсів, які могли б згуртувати світове українство, хоча саме зараз із цим немає ніяких проблем - Інтернет дозволяє робити це з мінімальними витратами. Міністерство, яке мало б проводити у час війни потужну інформаційну політику, скніє десь у затінку, заздалегідь прирікаючи себе на поразку. Колись досить  впливове і знане Національне інформаційне агентство "Укрінформ" зовсім втратило свій вплив, хоча у зв'язку з агресією Росії та боротьбою проти неї Україну "пізнав" світ. Замість того, щоб розширити мережу власних кореспондентів у світі, зконцентруватися на поширенні фото-- і відеоінформації з України, держава скорочує видатки у цій сфері. Чомусь гарно живуть, процвітають та отримують захмарну зарплатню лише представники традиційно найкорумпованіших професій, що, до речі, не зменшило, а збільшило розміри "ставок" хабарів...

     А питання української мови вирішується дуже просто - дітей в дитсадочках мають виховувати ТІЛЬКИ україномовні вихователі, в школах та інших навчальних закладах має бути впроваджене ОБОВ'ЯЗКОВЕ не тільки викладання, але й спілкування на перервах винятково українською мовою. Україномовні діточки змусять батьків говорити своєю мовою. Усі державні установи також мають послуговуватися українською. Через десяток років "мовного питання" в Україні просто не буде...

Для довідки: 
     У повоєнні роки українці в Росії становили 3,359 млн, у 1989 р. — 4,4 млн. Найбільше українців проживає в Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, у Приморському краю над рікою Усурі, в Амурській області («Зелений Клин»)^[1]. Але триває швидка асиміляція українців.  Українська держава ніколи не ставила перед російською владою питання про вивчення українцями в Росії української мови, про збереження самобутності етнічних українців, хоча, як бачимо, російська влада саме на цьому питанні грунтує усі свої інтереси в Україні.