Київ усе ще залишається містом-парком

 

Фото Віталія Бабенка: на покинутій території колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: квіти шипшини.

Фото Віталія Бабенка: квіти шипшини зморшкуватої.

Фото Віталія Бабенка: кущі шипшини зморшкуватої з квітами.

Фото Віталія Бабенка: бузина на покинутій території колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: стежина через територію колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: на території колишнього квітникарства в Києві виріс житловий масив.

Фото Віталія Бабенка: жасмин на прибудинковій території квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: дерева впали на стежину в парку "Дубки" в Києві, потрібно садити нові.

Фото Віталія Бабенка:  посаджені мною дубочки зазеленіли листочками в парку "Дубки" в Києві.

Фото Віталія Бабенка: доводиться рятувати посаджені мною дубочки від кропиви та чистотілу.

     Я намагаюся регулярно провідувати насаджену мною алею в Сирецькому гаю (цю частину часто називають "Дубки"). На щастя, весна видалася дощовою, тому й не довелося часто поливати саджанці. Але дощі стимулювали також ріст трав - у лісах та парках Києва усі сонячні галявинки захоплює рослинна "бандитська тріада" - кропива, чистотіл та розрив-трава дрібноквіткова, яка після цвітіння утворює невеличкі стручки, що лопаються від дотику, розсипаючи  насіння). Моя алея, що була майже чистою від рослинності, тепер схожа на джунглі, які ховають від світла три десятки маленьких дубочків, які, щоправда, практично всі випустили листя й мають намір колись вирости могутніми деревами, які своєю тінню та опадаючим восени листям знищать небажану у парку рослинність.

       А мій шлях до алеї Незламності (як я її маю намір назвати) лежить через залишки колишнього величезного квітникарства, територія якого тепер практично вся забудована. Невеличкі хащі й трави залишилися незайнятими через високовольтну лінію над ними. Кущі шипшини у цей час суперничають у цвітінні та запахах із жасмином, змінивши недавній бузок. Бузина також квітує, але запах, як відомо, має не дуже приємний.

      Київ зеленіє, квітує, заливається запахами квітів, він гарний у кожну пору року, незважаючи на регулярні бомбардування рашистської нечисті, яка готова знищити будь-яку красу, аби їх боялися...

Танцювальні заняття допомагають пенсіонерам знаходити мотивацію для руху

 

На фото: Віталій Бабенко проводить танцювальне заняття. Пані Тамара - здібна учениця. 

На фото: Віктор Гострий ділиться танцювальними знаннями на занятті.

На фото: запальний танок.

На фото: перші кроки нового танцю.

VIDEO: Заняття з досягнення синхронних рухів групи у лінійному танці в ритмі ча-ча-ча (Si Tu Me Das). 

     У Києві дуже напружена обстановка - мешканці щодоби очікують нових бомбардувань, котрі стають усе масовішими та потужнішими. Рашисти намагаються посіяти паніку в тилу, звести до мінімуму підтримку населенням ЗСУ, а прихована мета - залякати людей та уряди усієї Європи, змусити світ відмовитись від підтримки України, бо це вимагає неабияких фінансів. Одначе більшість розумних людей усвідомила, що Україна є останнім рубежем перед рашистською навалою, тому європейці тільки розширюють свої можливості, намагаючись сприяти Україні, не втручаючись відкрито у бойові дії. 

        А самі громадяни України намагаються, за можливістю, вести звичний спосіб життя, хоча занадто часті тривоги порушують і плани, і деякі заняття. Люди давно помітили, що чим старшими стають, тим швидше пролітають роки, хоча кількість днів та годин у них залишається сталою. Тому оце воєнне лихоліття дуже негативно впливає на стан здоров'я людей поважного віку, адже попереду лишається так мало років, а війна і цю частку намагається вкоротити. Звичайно, нерви напружені навіть тоді, коли за вікнами не виють сирени, а що вже казати про звуки вибухів, виючих шахедів, безсонні ночі, тривогу про близьких. Але сидячи вдома, здоров'я  навряд чи додаси. От і намагаються деякі групи людей займатися чимось рухливим. У пенсіонерів не такий вже й багатий вибір - переважно, це настільний теніс, бадмінтон, волейбол у кружЕчку, інколи якісь походи... І, звичайно, танці! 

       У Києві давні традиції танцювальних занять не тільки серед молоді, а й у середовищі пенсіонерів. На жаль, демографічна ситуація не завжди сприятлива для утворення пар, щоб просто танцювати чи навіть ще й навчатися. Але є вихід - так звані лінійні танці, коли звичні танцювальні рухи та фігури виконуються синхронно під музику групами людей, вишикуваних рядами. Дякувати добрим людям, організаціям - знаходяться приміщення, зали для безплатних тренувань. Є і відкриті танцювальні майданчики, наприклад, у київському Гідропарку.  Фізичні заняття, позитив від рухів під музику допомагають зняти стреси, віднайти духовну рівновагу, спробувати хоча б на деякий час абстрагуватися від страхітливого періоду життя. Танцюйте на здоров'я!

           

Бабин яр у Києві - застереження сучасникам з минулого

 

Фото Віталія Бабенка: пам'ятник дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.

Фото Віталія Бабенка: біля пам'ятника дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.

Фото Віталія Бабенка: пам'ятник дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру є "парадна" частина і справжні хащі.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру, як і в Сирецькому гаю, старіючі дерева інколи ламаються  під поривами вітру.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру тополі шикуються рядами вздовж доріжок.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру є потужні осокори, які часто ростуть групами.

Фото Віталія Бабенка: іриси у Бабиному яру.

Фото Віталія Бабенка: Бабин яр зараз наповнений ароматом квітуючих акацій.

       Прогулюючись у Бабиному яру в Києві, мимоволі задумаєшся - які пам'ятники поставлять у майбутньому, коли врешті-решт закінчиться війна з рашистами? Як на мене, потрібно залишити музеєм просто неба одне із повністю зруйнованих агресорами чималих міст на Донбасі, не відновлюючи його - наприклад, Бахмут чи Авдіївку. Після війни потрібно буде показати усьому світові, що фашизм не залишився у ХХ столітті, а спокійно, під байдужими поглядами мешканців нашої, тепер такої маленької планети, в ХХІ столітті трансформувався у ще небезпечніший (з ядерною зброєю!) різновид - рашизм!

     Київ усе частіше зазнає бомбардувань та руйнувань, а запуски так званого "Орєшніка" по Україні, створеного для доставки ядерних боєголовок, мають стати застереженням - рашисти готові на будь-які злочини. Людство повинне, нарешті, усвідомити, що Україна є останнім рубежем оборони демократії...

Осінній Київ гарний, незважаючи на бомбардування

 

Фото Віталія Бабенка: райські яблучка.

Фото Віталія Бабенка: яблука вродили.

Фото Віталія Бабенка: райські яблучка у Гідропарку Києва.

Фото Віталія Бабенка: урожай зібрано в Гідропарку Києва.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя в Гідропарку Києва.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя в Гідропарку Києва.

Фото Віталія Бабенка: осіння краса у одному з парків Києва.

Фото Віталія Бабенка: райські яблучка.

      Киянам зараз, здається, не до красот свого міста, але природа мимоволі змушує зупиняти погляди на своїх осінніх барвах. Дрони і ракети, звісно, вносять корективи, усе частіше спотворюючи одне з наймальовничіших міст у світі, адже рашисти не цінують ані красу природи, ані людські життя, нація варварів планомірно руйнує населені пункти України, лицемірно й нахабно заявляючи, що не наносить ударів по цивільних об'єктах. Фото і відео вщент зруйнованих міст вони навіть не коментують або навіть називають... постановочними! Ця війна - найбільша ганьба ХХІ століття та земної цивілізації, що так і не навчилася протистояти дикунам  зі зброєю.