На фото: майже напевне, що він виросте готовим до вбивств та гвалтувань.
На фото: майже напевне, що він виросте готовим до вбивств та гвалтувань.
Винесений у заголовок постулат буде неповним, якщо не згадати "коріння" цих соціально-політичних покручів. Наприклад, вважають, що Гітлер боровся з комунізмом, проте мало хто пам'ятає, що фюрер був лідером Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), яку буквально породила соціалістична революція в Росії 1917 року. І недаремно вождь (фюрер) нинішньої Росії поклоняється своїм диктаторам-попередникам - і Гітлеру, і Сталіну, хоча поклоніння першому він ще намагається сяк-так офіційно приховувати. Але аж ніяк не можна приховати ідеологію режиму Кремля, властивими беззаперечними та вже традиційними ознаками якої є надзвичайний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея єднання, мобілізації нації й держави проти уявних ворогів, насильницьке придушення опозиції й ідея перманентної війни і панування. А показані в цьому дописі ілюстрації зривають навіть оту напівпрозору пелену, якою сучасні фашисти з Кремля ще намагаються прикривати спорідненість фашизму та рашизму. Не наводячи навіть жахливих фото і відео бомбардувань та руйнувань, вчинених фашистами та їхніми духовними братами рашистами!
Іде війна... Одвічний ворог, який прикриває свою фашистську суть патріотичними лозунгами, напав на Україну, знаходячи різноманітні виправдання агресії. У тому числі - захист так званого "російськомовного" населення від якихось вигаданих у Кремлі та на Луб'янці ворогів. Зрозуміло, що навіть у разі повної русифікації України і абсолютній лояльності до Москви, російські колоніалісти все одно знайшили б привід спробувати повернути Україну в "лоно" імперії. Втім, справжньої незалежності Україна і до війни не мала - саме зараз іде смертельна сутичка не тільки за державність, але й за виживання нації, бо геноцидні прагнення рашизму не бачать тільки сліпі або засліплені грошима та ресурсами країни-монстра.
Мовне питання у цьому зіткненні різнополюсних світів, які уособлюють Україна та Росія, може здатися другорядним. Відразу зазначу, що особисто я вважаю основним ПАТРІОТИЧНЕ виховання (США, наприклад, боролися і отримали незалежність від Англії, не вдаючись до заборон англійської мови, зате підняли на незримі висоти патріотизм!), хоча мова є наріжним каменем у консолідації нації. І тут виникає питання - чи на часі проводити реформу мови у такий складний період, чи потрібно саме зараз роз'єднувати суспільство, ламаючи списи, доводячи правоту тих чи інших мовних постулатів? Взагалі, публікуючи наведене вище "Звернення..." пані Людмили Капустенко, я хочу звернути увагу на хаотичний характер мовної реформи, яку, вірогідно, впроваджує досить невелика кількість спеціалістів (тут можна було б поставити і знак питання), які просто не в змозі керувати процесом, видаючи належну кількість орфографічних, тлумачних словників, енциклопедій, словників для іноземців, підручників, посібників та ін. У результаті маємо насичення мови діалектизмами, іншомовними запозиченнями, а часто й мовними покручами. І, мабуть, потрібно спершу отримати ПЕРЕМОГУ над агресором, щоб мати змогу, нарешті, зайнятися впровадженням норм мови замість тої мовної анархії, що панує зараз в інформаційному просторі, щоб преміювати митців за СПРАВЖНІ творчі шедеври, написані українською мовою, щоб ввести мовні екзамени для чиновників, а потім і для тих, які матимуть бажання стати громадянами країни - НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.