Фото Віталія Бабенка: пам'ятник дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.
Фото Віталія Бабенка: біля пам'ятника дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.
Фото Віталія Бабенка: пам'ятник дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.
Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру є "парадна" частина і справжні хащі.
Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру, як і в Сирецькому гаю, старіючі дерева інколи ламаються під поривами вітру.
Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру тополі шикуються рядами вздовж доріжок.
Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру є потужні осокори, які часто ростуть групами.
Фото Віталія Бабенка: іриси у Бабиному яру.
Фото Віталія Бабенка: Бабин яр зараз наповнений ароматом квітуючих акацій.
Прогулюючись у Бабиному яру в Києві, мимоволі задумаєшся - які пам'ятники поставлять у майбутньому, коли врешті-решт закінчиться війна з рашистами? Як на мене, потрібно залишити музеєм просто неба одне із повністю зруйнованих агресорами чималих міст на Донбасі, не відновлюючи його - наприклад, Бахмут чи Авдіївку. Після війни потрібно буде показати усьому світові, що фашизм не залишився у ХХ столітті, а спокійно, під байдужими поглядами мешканців нашої, тепер такої маленької планети, в ХХІ столітті трансформувався у ще небезпечніший (з ядерною зброєю!) різновид - рашизм!
Київ усе частіше зазнає бомбардувань та руйнувань, а запуски так званого "Орєшніка" по Україні, створеного для доставки ядерних боєголовок, мають стати застереженням - рашисти готові на будь-які злочини. Людство повинне, нарешті, усвідомити, що Україна є останнім рубежем оборони демократії...
