Померла моя однокурсниця Людмила Чічановська (Козьміна)

 

На фото: мій давній малюнок олівцем - Людмила Чічановська (Козьміна, Алдошина).

 Фото Віталія Бабенка: Людмила Чічановська (Козьміна).

        Ще одна чорна діра у моєму Всесвіті. 23 червня 2026 р. померла моя однокурсниця (навчалися разом на факультеті журналістики Українського поліграфічного інституту), подруга, вдова мого кума Анатолія Чічановського - Людмила Чічановська (Козьміна). На фото - мій давній малюнок олівцем цієї красуні та розумної жінки, яка була частиною мого життя, яка тягнула на собі до останнього дня створене колись нами видавництво "Грамота", яка боролася за життя, імплантувавши 10 років тому нирку, і яка, тим не менше, підтримувала усіх, хто мав потребу у підтримці, слугувала мені прикладом стійкості.         Земля їй пухом... 

Київ усе ще залишається містом-парком

 

Фото Віталія Бабенка: на покинутій території колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: квіти шипшини.

Фото Віталія Бабенка: квіти шипшини зморшкуватої.

Фото Віталія Бабенка: кущі шипшини зморшкуватої з квітами.

Фото Віталія Бабенка: бузина на покинутій території колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: стежина через територію колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: на території колишнього квітникарства в Києві виріс житловий масив.

Фото Віталія Бабенка: жасмин на прибудинковій території квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: дерева впали на стежину в парку "Дубки" в Києві, потрібно садити нові.

Фото Віталія Бабенка:  посаджені мною дубочки зазеленіли листочками в парку "Дубки" в Києві.

Фото Віталія Бабенка: доводиться рятувати посаджені мною дубочки від кропиви та чистотілу.

     Я намагаюся регулярно провідувати насаджену мною алею в Сирецькому гаю (цю частину часто називають "Дубки"). На щастя, весна видалася дощовою, тому й не довелося часто поливати саджанці. Але дощі стимулювали також ріст трав - у лісах та парках Києва усі сонячні галявинки захоплює рослинна "бандитська тріада" - кропива, чистотіл та розрив-трава дрібноквіткова, яка після цвітіння утворює невеличкі стручки, що лопаються від дотику, розсипаючи  насіння). Моя алея, що була майже чистою від рослинності, тепер схожа на джунглі, які ховають від світла три десятки маленьких дубочків, які, щоправда, практично всі випустили листя й мають намір колись вирости могутніми деревами, які своєю тінню та опадаючим восени листям знищать небажану у парку рослинність.

       А мій шлях до алеї Незламності (як я її маю намір назвати) лежить через залишки колишнього величезного квітникарства, територія якого тепер практично вся забудована. Невеличкі хащі й трави залишилися незайнятими через високовольтну лінію над ними. Кущі шипшини у цей час суперничають у цвітінні та запахах із жасмином, змінивши недавній бузок. Бузина також квітує, але запах, як відомо, має не дуже приємний.

      Київ зеленіє, квітує, заливається запахами квітів, він гарний у кожну пору року, незважаючи на регулярні бомбардування рашистської нечисті, яка готова знищити будь-яку красу, аби їх боялися...