Померла моя однокурсниця Людмила Чічановська (Козьміна)

 

На фото: мій давній малюнок олівцем - Людмила Чічановська (Козьміна, Алдошина).

 Фото Віталія Бабенка: Людмила Чічановська (Козьміна).

        Ще одна чорна діра у моєму Всесвіті. 23 червня 2026 р. померла моя однокурсниця (навчалися разом на факультеті журналістики Українського поліграфічного інституту), подруга, вдова мого кума Анатолія Чічановського - Людмила Чічановська (Козьміна). На фото - мій давній малюнок олівцем цієї красуні та розумної жінки, яка була частиною мого життя, яка тягнула на собі до останнього дня створене колись нами видавництво "Грамота", яка боролася за життя, імплантувавши 10 років тому нирку, і яка, тим не менше, підтримувала усіх, хто мав потребу у підтримці, слугувала мені прикладом стійкості.         Земля їй пухом... 

Київ усе ще залишається містом-парком

 

Фото Віталія Бабенка: на покинутій території колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: квіти шипшини.

Фото Віталія Бабенка: квіти шипшини зморшкуватої.

Фото Віталія Бабенка: кущі шипшини зморшкуватої з квітами.

Фото Віталія Бабенка: бузина на покинутій території колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: стежина через територію колишнього квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: на території колишнього квітникарства в Києві виріс житловий масив.

Фото Віталія Бабенка: жасмин на прибудинковій території квітникарства в Києві.

Фото Віталія Бабенка: дерева впали на стежину в парку "Дубки" в Києві, потрібно садити нові.

Фото Віталія Бабенка:  посаджені мною дубочки зазеленіли листочками в парку "Дубки" в Києві.

Фото Віталія Бабенка: доводиться рятувати посаджені мною дубочки від кропиви та чистотілу.

     Я намагаюся регулярно провідувати насаджену мною алею в Сирецькому гаю (цю частину часто називають "Дубки"). На щастя, весна видалася дощовою, тому й не довелося часто поливати саджанці. Але дощі стимулювали також ріст трав - у лісах та парках Києва усі сонячні галявинки захоплює рослинна "бандитська тріада" - кропива, чистотіл та розрив-трава дрібноквіткова, яка після цвітіння утворює невеличкі стручки, що лопаються від дотику, розсипаючи  насіння). Моя алея, що була майже чистою від рослинності, тепер схожа на джунглі, які ховають від світла три десятки маленьких дубочків, які, щоправда, практично всі випустили листя й мають намір колись вирости могутніми деревами, які своєю тінню та опадаючим восени листям знищать небажану у парку рослинність.

       А мій шлях до алеї Незламності (як я її маю намір назвати) лежить через залишки колишнього величезного квітникарства, територія якого тепер практично вся забудована. Невеличкі хащі й трави залишилися незайнятими через високовольтну лінію над ними. Кущі шипшини у цей час суперничають у цвітінні та запахах із жасмином, змінивши недавній бузок. Бузина також квітує, але запах, як відомо, має не дуже приємний.

      Київ зеленіє, квітує, заливається запахами квітів, він гарний у кожну пору року, незважаючи на регулярні бомбардування рашистської нечисті, яка готова знищити будь-яку красу, аби їх боялися...

Танцювальні заняття допомагають пенсіонерам знаходити мотивацію для руху

 

На фото: Віталій Бабенко проводить танцювальне заняття. Пані Тамара - здібна учениця. 

На фото: Віктор Гострий ділиться танцювальними знаннями на занятті.

На фото: запальний танок.

На фото: перші кроки нового танцю.

VIDEO: Заняття з досягнення синхронних рухів групи у лінійному танці в ритмі ча-ча-ча (Si Tu Me Das). 

     У Києві дуже напружена обстановка - мешканці щодоби очікують нових бомбардувань, котрі стають усе масовішими та потужнішими. Рашисти намагаються посіяти паніку в тилу, звести до мінімуму підтримку населенням ЗСУ, а прихована мета - залякати людей та уряди усієї Європи, змусити світ відмовитись від підтримки України, бо це вимагає неабияких фінансів. Одначе більшість розумних людей усвідомила, що Україна є останнім рубежем перед рашистською навалою, тому європейці тільки розширюють свої можливості, намагаючись сприяти Україні, не втручаючись відкрито у бойові дії. 

        А самі громадяни України намагаються, за можливістю, вести звичний спосіб життя, хоча занадто часті тривоги порушують і плани, і деякі заняття. Люди давно помітили, що чим старшими стають, тим швидше пролітають роки, хоча кількість днів та годин у них залишається сталою. Тому оце воєнне лихоліття дуже негативно впливає на стан здоров'я людей поважного віку, адже попереду лишається так мало років, а війна і цю частку намагається вкоротити. Звичайно, нерви напружені навіть тоді, коли за вікнами не виють сирени, а що вже казати про звуки вибухів, виючих шахедів, безсонні ночі, тривогу про близьких. Але сидячи вдома, здоров'я  навряд чи додаси. От і намагаються деякі групи людей займатися чимось рухливим. У пенсіонерів не такий вже й багатий вибір - переважно, це настільний теніс, бадмінтон, волейбол у кружЕчку, інколи якісь походи... І, звичайно, танці! 

       У Києві давні традиції танцювальних занять не тільки серед молоді, а й у середовищі пенсіонерів. На жаль, демографічна ситуація не завжди сприятлива для утворення пар, щоб просто танцювати чи навіть ще й навчатися. Але є вихід - так звані лінійні танці, коли звичні танцювальні рухи та фігури виконуються синхронно під музику групами людей, вишикуваних рядами. Дякувати добрим людям, організаціям - знаходяться приміщення, зали для безплатних тренувань. Є і відкриті танцювальні майданчики, наприклад, у київському Гідропарку.  Фізичні заняття, позитив від рухів під музику допомагають зняти стреси, віднайти духовну рівновагу, спробувати хоча б на деякий час абстрагуватися від страхітливого періоду життя. Танцюйте на здоров'я!

           

Бабин яр у Києві - застереження сучасникам з минулого

 

Фото Віталія Бабенка: пам'ятник дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.

Фото Віталія Бабенка: біля пам'ятника дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.

Фото Віталія Бабенка: пам'ятник дітям, розстріляним фашистами у київському Бабиному яру в 1941 р.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру є "парадна" частина і справжні хащі.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру, як і в Сирецькому гаю, старіючі дерева інколи ламаються  під поривами вітру.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру тополі шикуються рядами вздовж доріжок.

Фото Віталія Бабенка: у Бабиному яру є потужні осокори, які часто ростуть групами.

Фото Віталія Бабенка: іриси у Бабиному яру.

Фото Віталія Бабенка: Бабин яр зараз наповнений ароматом квітуючих акацій.

       Прогулюючись у Бабиному яру в Києві, мимоволі задумаєшся - які пам'ятники поставлять у майбутньому, коли врешті-решт закінчиться війна з рашистами? Як на мене, потрібно залишити музеєм просто неба одне із повністю зруйнованих агресорами чималих міст на Донбасі, не відновлюючи його - наприклад, Бахмут чи Авдіївку. Після війни потрібно буде показати усьому світові, що фашизм не залишився у ХХ столітті, а спокійно, під байдужими поглядами мешканців нашої, тепер такої маленької планети, в ХХІ столітті трансформувався у ще небезпечніший (з ядерною зброєю!) різновид - рашизм!

     Київ усе частіше зазнає бомбардувань та руйнувань, а запуски так званого "Орєшніка" по Україні, створеного для доставки ядерних боєголовок, мають стати застереженням - рашисти готові на будь-які злочини. Людство повинне, нарешті, усвідомити, що Україна є останнім рубежем оборони демократії...

Парку "Дубки" у Києві просто необхідні нові насадження

 

Фото Віталія Бабенка: дупло у старому дубі Сирецького гаю намагалися зацементувати.

Фото Віталія Бабенка: омела перетворює деякі дерева у Сирецькому гаю на сухостій.

Фото Віталія Бабенка: омела перетворює деякі дерева у Сирецькому гаю на сухостій.

Фото Віталія Бабенка: інколи дерева у Сирецькому гаю вивертаються з корінням.

Фото Віталія Бабенка: дупло у старомі дубі парку "Дубки".

Фото Віталія Бабенка: подекуди вітер ламає хворі дерева у Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка: інколи дерева у Сирецькому гаю вивертаються з корінням.

Фото Віталія Бабенка: я посадив більше 30 пророщених із жолудів дубочків у Сирецькому гаю, можливо, виросте дубова алея поряд з липовою.

Фото Віталія Бабенка: я посадив більше 30 пророщених із жолудів дубочків у Сирецькому гаю.

Я знайшов у київському Гідропарку кілька галявинок, густо порослих дубочками з жолудів (кому потрібні саджанці - рекомендую, там їх усюди багато). Щоправда, дуби американські, кора у них майже гладка, зате ростуть вони швидко і мають восени гарне за кольором, майже багряне листя. А біля мене пропадає Сирецький гай. Тому я і витратив пару днів на посадку дубових алей. Тільки б прийнялись, поливаю, хоча воду носити далеко...

У Києві весна буяє

 

Фото Віталія Бабенка: квітуючі дерева неподалік від станції метро "Чернігівська".

Фото Віталія Бабенка: залишки соснового лісу неподалік від станції метро "Чернігівська".

      Ця зима була незвичайно холодною, як зовні, так і в помешканнях, та ще й темною, бо рашисти поставили собі за мету зламати українців - якщо не на фронті, то хоча б в тилу, адже беззахисних бити, звісно, легше. Багато горя і страждань принесли і продовжують приносити обстріли нелюдів з Росії, але природа має свої цикли, і весна прийшла в українські стражденні міста, як і належить за календарем. Раніше, щоправда, було набагато веселіше у ту пору, коли квітують, наприклад, у Києві абрикоси, розквітають магнолії, дивують буйним цвітом сакури і звичайні вишні. Кияни просто не можуть бачити незасаджену землю біля будинків - навіть біля новобудов швидко з'являються клумби, потім - кущі й дерева. Але клята війна вносить корективи, тепер лише зрідка можна зустріти компанії, що влаштовують пікніки в парках та прилеглих до Києва лісах. Молімося за мир...

Фотоспогад про важку київську зиму 2026 року

 

Фото Віталія Бабенка: сніг та ожеледь на кущах і деревах трошки освітлювали темні київські подвір'я.

Фото Віталія Бабенка: сніг та ожеледь на кущах і деревах трошки освітлювали темні київські подвір'я.

Фото Віталія Бабенка: сніг та ожеледь на кущах і деревах, а також автомобільні фари трошки освітлювали темні київські подвір'я.

Фото Віталія Бабенка: сніг та ожеледь на кущах і деревах, а також автомобільні фари трошки освітлювали темні київські подвір'я.

Фото Віталія Бабенка: сніг та ожеледь на кущах і деревах, деякі вітрини трошки освітлювали темні київські вулиці.

Фото Віталія Бабенка: світлинами важко передати блиск снігу та ожеледі на кущах і деревах.

Фото Віталія Бабенка: світлинами важко передати блиск снігу та ожеледі на кущах і деревах.

Фото Віталія Бабенка: танцювальний майданчик у київському Гідропарку практично усю зиму був покритий рівненьким шаром льоду. Чим не ковзанярський рай?

     Цієї зими я часто згадував, що комусь дуже дошкуляє глобальне потепління. Киянам, у квартирах яких температура інколи падала до нульових позначок, у такі "казочки" важко було повірити. А якщо згадати, що майже протягом двох місяців зовнішня температура й не піднімалася вище десяти градусів морозу (а нерідко бувало й по мінус 17-20!), то мешканці Києва радше б повірили у прихід нового льодовикового періоду. Усі прикмети були в наявності. 

    І мені не забути лютий та березень 2022 року - ворог руйнував домівки українців у десятиградусні морози. Тактика у них така. Я тоді виїхав на Львівщину з Києва 10 березня у десятиградусний мороз на літній гумі, їхати довелось 1017 км, бо блокпости направляли в об'їзди та ін. Ще тоді, приїхавши у Львівську область і мерзнучи у великій порожній хаті, я сказав собі, що не віритиму у потепління на планеті. І зима 2026 року тільки ще більше переконала мене у цьому. Щоправда, березень у цьому році не такий холодний, як у перший рік війни, не такий сніжний, як був, наприклад, у 2013 році, але й теплових рекордів, здається, не прогнозується. Тепла й бессніжна зима у наших широтах - це аномально А влітку мені допомагатимуть переносити спеку оці світлини, що нагадуватимуть про "заморожений" Київ.