На фото: майже напевне, що він виросте готовим до вбивств та гвалтувань.
На фото: майже напевне, що він виросте готовим до вбивств та гвалтувань.
Винесений у заголовок постулат буде неповним, якщо не згадати "коріння" цих соціально-політичних покручів. Наприклад, вважають, що Гітлер боровся з комунізмом, проте мало хто пам'ятає, що фюрер був лідером Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), яку буквально породила соціалістична революція в Росії 1917 року. І недаремно вождь (фюрер) нинішньої Росії поклоняється своїм диктаторам-попередникам - і Гітлеру, і Сталіну, хоча поклоніння першому він ще намагається сяк-так офіційно приховувати. Але аж ніяк не можна приховати ідеологію режиму Кремля, властивими беззаперечними та вже традиційними ознаками якої є надзвичайний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея єднання, мобілізації нації й держави проти уявних ворогів, насильницьке придушення опозиції й ідея перманентної війни і панування. А показані в цьому дописі ілюстрації зривають навіть оту напівпрозору пелену, якою сучасні фашисти з Кремля ще намагаються прикривати спорідненість фашизму та рашизму. Не наводячи навіть жахливих фото і відео бомбардувань та руйнувань, вчинених фашистами та їхніми духовними братами рашистами!
Фото з "Карти руйнувань в Україні".На фото: рашисти руйнують усе, що тільки можуть зруйнувати, і така доля може очікувати будь-яку пам'ятку цивілізації у світі, бо рашизм є світовим Злом!
За якийсь місяць підготовки солдата не навчиш воювати. А в Україні усе менше людських ресурсів, які мають хоч якесь уявлення про військову службу, не кажучи вже про тих, кому доводилося воювати. Найбоєздатніші прийняли на себе перші удари ворога у 2022 році, коли доводилося воювати проти танків мало не зі стрілецькою зброєю і, зрозуміло, не обійшлося без значних втрат. Тому, крім навчання мобілізованих та контрактників, потрібно розгорнути у світі широченну пропаганду, закликаючи усіх охочих стати на захист демократії проти рашистської навали. Повторюю - всі сили дипломатів, працівників інформаційного фронту, резидентів розвідок кинути на те, щоб організувати світ на боротьбу із кремлівським Злом, щоб професійні воїни-добровольці їхали в Україну тисячами з різних країн. Україну можна зробити місцем практики та екзаменування випускників військових закладів, наприклад. Адже військові навчання у кожній країні намагаються наблизити до бойових за умовами, проте танкісти, артилеристи, пілоти, оператори дронів, снайпери та інші тільки в умовах реальної війни можуть по-справжньому випробувати і свою техніку, і себе, тобто підготуватися до захисту своєї країни. Причому, найвірогідніше, ворогом мало не кожної європейської (і не тільки) країни може стати саме Росія, що ніколи не вгамує свої "апетитів" до загарбань. Тому завдання наших дипломатів має бути у роз'ясненні цього постулату, на який поки що у багатьох країнах воліють "закривати очі".
Іде війна... Одвічний ворог, який прикриває свою фашистську суть патріотичними лозунгами, напав на Україну, знаходячи різноманітні виправдання агресії. У тому числі - захист так званого "російськомовного" населення від якихось вигаданих у Кремлі та на Луб'янці ворогів. Зрозуміло, що навіть у разі повної русифікації України і абсолютній лояльності до Москви, російські колоніалісти все одно знайшили б привід спробувати повернути Україну в "лоно" імперії. Втім, справжньої незалежності Україна і до війни не мала - саме зараз іде смертельна сутичка не тільки за державність, але й за виживання нації, бо геноцидні прагнення рашизму не бачать тільки сліпі або засліплені грошима та ресурсами країни-монстра.
Мовне питання у цьому зіткненні різнополюсних світів, які уособлюють Україна та Росія, може здатися другорядним. Відразу зазначу, що особисто я вважаю основним ПАТРІОТИЧНЕ виховання (США, наприклад, боролися і отримали незалежність від Англії, не вдаючись до заборон англійської мови, зате підняли на незримі висоти патріотизм!), хоча мова є наріжним каменем у консолідації нації. І тут виникає питання - чи на часі проводити реформу мови у такий складний період, чи потрібно саме зараз роз'єднувати суспільство, ламаючи списи, доводячи правоту тих чи інших мовних постулатів? Взагалі, публікуючи наведене вище "Звернення..." пані Людмили Капустенко, я хочу звернути увагу на хаотичний характер мовної реформи, яку, вірогідно, впроваджує досить невелика кількість спеціалістів (тут можна було б поставити і знак питання), які просто не в змозі керувати процесом, видаючи належну кількість орфографічних, тлумачних словників, енциклопедій, словників для іноземців, підручників, посібників та ін. У результаті маємо насичення мови діалектизмами, іншомовними запозиченнями, а часто й мовними покручами. І, мабуть, потрібно спершу отримати ПЕРЕМОГУ над агресором, щоб мати змогу, нарешті, зайнятися впровадженням норм мови замість тої мовної анархії, що панує зараз в інформаційному просторі, щоб преміювати митців за СПРАВЖНІ творчі шедеври, написані українською мовою, щоб ввести мовні екзамени для чиновників, а потім і для тих, які матимуть бажання стати громадянами країни - НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.