Зовсім випадково мені запропонували відеозйомку - сказали, що хочуть побачити чоловіка та жінку поважного віку, котрі, втім, ше не втратили почуттів (потім виявилося, що це лише маленька частина кліпу). Знімали на даху високого будинку на Печерську в Києві, але, на жаль, ті прекрасні краєвиди столиці саме у тому епізоді, де ми з пані Галиною зображали пару, у відео практично не попали, зате є трошки танцю (моє захоплення останніми роками) та ніжні погляди.
Колись ми, тепер люди старшого віку, читали книги про Другу світову війну, дивилися фільми про неї, співпереживали героям, вбачаючи в них своїх батьків, дідів, бабусь, коли вони були ще молодими. Тепер ми самі у віці дідів та бабусь, але й нам доводиться жити у період, коли знову якась схиблена на імперських помислах групка людей за допомогою телебачення, ЗМІ швиденько втовкмачила в голови своїх громадян, що краще жити вони зможуть тільки після того, як знищать Україну. І більшість радо погодилась, бо війна і грабунок, виявляється, у них запрограмовано на генетичному рівні.
Українці, на жаль, це занадто пізно усвідомили, бо тікати від таких "братів" у напрямку цивілізованого світу потрібно було ще 35 років тому, як тільки ослабли імперські ланцюги. Що ж, ми не зуміли це зробити вчасно, а тепер за нашу дурість гинуть діти та онуки. Звісно, ми намагаємось допомагати, чим можемо, але не забуваємо й про те, що ворог перемагає не тільки тоді, коли просувається на фронті, а й у тому випадку, коли в тилу завмирає нормальне життя, коли їхні ракети й дрони змушують людей жити у сховищах. Так, сховища потрібні, потрібно ними користуватися, але треба також не забувати про швидкоплинність буття, тобто не забувати ЖИТИ! Тому ми продовжуємо танцювати, сяк так займатися рухливими вправами, тобто вести нормальний спосіб життя, щоб бути здоровішими і не навантажувати своїх нащадків нашими негараздами зі здоров'ям. Звичайно, вік дається взнаки, так чомусь задумано Творцем, але життя триває і під час війни...
Повільний вальс можна танцювати мало не у будь-якому віці - плавні рухи під спокійно линучу мелодію дозволяють без надмірних зусиль пройти у танці увесь час звучання музики, не втомлюючись, як це може бути, наприклад, у віденському вальсі, де рухи значно інтенсивніші. Звичайно, я не веду тут мову про якісь танцювальні конкурси та змагання, де темпи і ритми часто такі, що неспеціалісту важко навіть розрізнити без підказок, який саме танок виконують учасники. Я пропагую заняття будь-якими танцями не для професійних виступів, а "для себе", тобто для того, щоб отримувати позитивні емоції, виконуючи певні фігури того чи іншого танцю.
У представленому відео танцюристи Микола та Наталія виконують певну композицію повільного танцю під акомпанемент фрагменту пісні "Ніч яка місячна". Ці рухи досить легко вивчити і, повторюючи, танцювати протягом звучання усієї пісні. Зрозуміло, що ці ж рухи можна застосувати у танцях під інші мелодії повільного вальсу.
Фото Віталія Бабенка: Микола та Наталія танцюють повільний вальс.
На фото: картина Віталія Бабенка "Півень та кури". Полотно, олійні фарби. У приватній колекції.
На фото: обговорення глядачами картини Віталія Бабенка "Півень та кури". Полотно, олійні фарби. У приватній колекції.
На фото: картина Віталія Бабенка "Дерев'яна церква у музеї в Пирогові". Полотно, олійні фарби. У приватній колекції.
На фото: картина Віталія Бабенка "Башта Старого замку у Кам'янці-Подільському". Полотно, олійні фарби. У приватній колекції.
На фото: картина Віталія Бабенка "Башта замку у Хотині". Полотно, олійні фарби. Розмір: 22х30 см.
На фото: картина Віталія Бабенка "Замковий комплекс у Хотині". Полотно, олійні фарби. Розмір: 30х40 см.
На фото: картини Віталія Бабенка із кримських мандрів -"Морське каміння" та "Жага до життя". Полотно, олійні фарби. Розмір: 20х30 см.
Маленькі за розмірами картини далеко не завжди легші у виконанні, ніж величезні полотна, і представлені тут світлини можуть дати якесь уявлення про певні процеси творчості. Звичайно, інколи вони слугують етюдами чи прообразом майбутніх картин більших розмірів. Але у мене так виходить, що мені муляє щось недовершене, тому "домальовую" навіть етюди, тим більше, що до великих полотен часто "руки не доходять" - так вже вийшло, що у мене багато інших захоплень, іноді я просто сам собі докоряю, стримую себе, щоб не почати займатися, наприклад, скульптурою (виліплені мною колись фігурки тварин та людей із пластиліну показували, що мені це вдається) чи різбленням по дереву (навіть інструменти заготував). А ще ж до 40 років мало не щодня по годині грав у футбол (замінивши його потім волейболом на пляжах), а після виходу на пенсію став посилено займатися танцями... І, звичайно, є оцей блог, котрий можна також назвати крихітним бітом в інформаційній війні України проти ворогів.
Малювання допомогає інколи абстрагуватися від важкої дійсності, на якусь хвильку забути про хвороби, війну, тривоги, заглибитись у пошук правильного рішення, відчути радість маленької перемоги у знаходженні потрібного тону, колориту картини.
Танці популярні серед усіх вікових категорій - танок під музику надає людям позитивні відчуття, не кажучи вже про безсумнівну користь у тренуванні координації, "м'язової пам'яті", взагалі усього тіла... І це вам не нудна біганина підтюпцем з одноманітним "переміщенням у просторі" - танцювальна музика спонукає до органічного вираження у рухах емоційного стану людей. Мені подобаються різноманітні парні танці - різні види танго з можливістю імпровізувати, використовуючи безліч рухів, такі різні і разом з тим прекрасні повільний та швидкий (квікстеп) фокстроти, запальний джайв, ча-ча-ча, румба, самба, найрізноманітніші вальси та ін. Але інколи виникає необхідність швиденько розучити якусь нескладну композицію досить значною кількістю людей, не стаючи у пари. Представлене відео саме із цієї категорії - можна легко і просто вивчити послідовність фігур, попрацювати трошки над синхронізацією та отримувати задоволення від оволодіння танцювальними ритмами...
Бачата - танок, що стає дуже популярним серед молоді. Але його можуть танцювати люди будь-якого віку - початковий курс не вимагає якихось особливих зусиль для вивчення. Головне - мати бажання засвоїти фігури прекрасного танцю! Влітку можна танцювати і в парках, в холодну пору року танцювальні вечори досить часто організовують у різних кав'ярнях, де танцюють бачату, кізомбу, сальсу, танго...
У Києві люблять танцювати. Майже усім відомо, що у Гідропарку регулярно танцюють люди поважного віку, для декого із них ці заходи є не тільки можливістю порухатись під музику (а не просто "намотувати кола" десь навколо свого будинку), а й прекрасним приводом для спілкування з друзями. У молодих, мабуть, трошки інші міркування щодо танців, але й молоді люди регулярно збираються в парках або кав'ярнях потанцювати. Причому дуже популярними танцями є бачата, сальса, а останнім часом став входити в моду досить екзотичний танець кізомба, який дуже легко освоїти людям, які знайомі з основами аргентинського танго.
Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників представляє типовий пейзаж Півдня України.
Фото Віталія Бабенка: картина з виставки художників.
Ті кияни, які не покинули Київ під час війни або повернулися до нього після перемог ЗСУ під Києвом, намагаються жити "довоєнним" життям, хоча рашисти постійно нагадують про різницю між минулим та сьогоденням, запускаючи по Києву ракети й дрони. Поки що ППО та ПРО працюють "на ура", збиваючи більшість цілей на підльоті до столиці. Тому в метро вже не живуть, наприклад, з дітьми, як було у лютому-квітні 2022 року, але мешканці намагаються заходити у сховища під час тривог. Втім, проблем із цими необхідними спорудами, як і раніше, вистачає. Проте життя продовжується, у Києві відбуваються і заходи в царині культури. Наприклад, нещодавно відбувся фестиваль етнічних колективів, де співали й танцювали представники різних національних громад Києва - глядачі нагороджували їх заслуженими оплесками.
А буквально кілька днів тому я відвідав прекрасну виставку художників, де у кількох залах були представлені картини митців України різного віку, у різних техніках, але їх об'єднувало намагання показати усьому світу, що українців не скорити, що військовий дух наших воїнів опирається на надійний фундамент тилу, а дух творчісті може бути проявлений не тільки у створенні дронів та інших видів озброєнь, але й у віковічному прагненні людей до прекрасного.
Сара Педді Джонс виховала чотирьох дітей, стала фіналісткою шоу «Британія шукає таланти», об'їхала півсвіту з виступами. Вона втілила свою мрію в життя аж у 70 років, коли почала займатися... танцями! Щоправда, вона займалася танцями ще в юності, але після того, як вийшла заміж, практично відійшла від світу танців. Проте коли овдовіла (у 2003 р.), вирішила заповнити порожнечу життя своїм колишнім захопленням. Так вона стала ученицею в танцювальній академії Ніко Еспіноси, який вчив її танцювати фламенко й сальсу, а потім, оцінивши можливості учениці, запропонував їй виступати разом. Вони виграли іспанське шоу талантів - Tú Sí Que Vales. А у свої 80 років Сара Джонс стала відомою усьому світу завдяки участі у конкурсі танців на британському телебаченні.
Незабаром Новий рік, і у Діда Мороза багато роботи. Цього разу, 23 грудня 2021 р., він завітав на традиційну щомісячну вечірку танцювальної групи "Оптиміст" у Київському палаці ветеранів. Звичайно, світова пандемія коронавірусу внесла свої корективи - народу зібралося небагато. Проте були і танці, і пісні, і виступи з гуморесками та ін.
Я терпіти не можу кориди - вважаю це потуранням тим, у кого явний чи прихований потяг до насильства. Але танець, що виник завдяки імітації рухів матадора у поєдинку з биком, можна сказати, вже відійшов від "прототипу" - кривавого дійства на арені.
Василь Нікішаєв давно і успішно керує танцювальним колективом "Гармонія", заняття та виступи якого проходять (переважно) у Київському палаці ветеранів, де крім цього гурту, є ще три танцювальні групи. У маестро Нікішаєва є чому повчитися, і він охоче ділиться знаннями не тільки з членами свого колективу. Представлене відео - показовий виступ з танцем "пасодобль" під час танцювально-пісенного заходу "Колектив "Оптиміст" запрошує друзів".
.jpg)
