четверг, 31 июля 2025 г.

Українська пісня "Обручка". Відео

      

На фото: танок на даху.

На фото: погляд Віталія.

На фото: погляд Галини.

Video: кліп до пісні "Обручка".

   Зовсім випадково мені запропонували відеозйомку - сказали, що хочуть побачити чоловіка та жінку поважного віку, котрі, втім, ше не втратили почуттів (потім виявилося, що це лише маленька частина кліпу). Знімали на даху високого будинку на Печерську в Києві, але, на жаль, ті прекрасні краєвиди столиці саме у тому епізоді, де ми з пані Галиною зображали пару, у відео практично не попали, зате є трошки танцю (моє захоплення останніми роками) та ніжні погляди. 



понедельник, 28 июля 2025 г.

Щоб було смішно, коміку потрібно серйозно ставитися до справи



      Я ніколи не дивився якихось "кроликів" і ледь знав щось про Жванецького та йому подібних. Пригадую навіть, що інколи сумнівався у своєму почутті гумору. Але коли почув, як зі сцени кілька разів повторюють про "раків, які щось там коштують...", а люди у залі знемагають зі сміху, я усвідомив, що це не зі мною негаразди, а з тими халтурними гумористами, яким мало сказати фразу, щоб розсмішити людей, вони, мабуть, просто змушені її кілька разів повторювати, щоб, нарешті, до всіх "дійшло", що пора сміятися. Це ж треба таке вигадати - сміх під примусом. Тому я принципово не дивився передачі, де коміки примушують нормальних на загал людей з нормальним почуттям гумору сміятися з не таких вже й смішних (а іноді й сумних!) сентенцій. Це мені нагадувало, як колись у школі хтось комусь показував мізинчик, а візаві починав дико реготати. Маю думку, що потім той, кого так змусили хихотіти на уроці, вигадав показувати тому, який з мізинцем, середній палець - обмін жестами досить комічний, якщо подумати! Я вже не буду згадувати, як у дитинстві плакав від знущань над клоуном у цирку, хоча кругом усі сміялися...

       Втім, треба перейти до головного. Звісно, я щось чув про стендап-коміків (та stand-up comedy), але навіть не думав, що познайомлюсь із таким. Проте якось доля звела мене із Василем Байдаком. Я не питав його, чи дійсно він позиціонує себе як стендап-коміка, але, судячи з переглянутих мною виступів, його сценічне амплуа саме таке. І мені сподобалося, бо певні вигадки на межі абсурду дійсно можуть бути смішними - хоча б через те, що вони не підпадають під інші визначення. Наприклад, пропозиція мені, 76-річному, зіграти роль його (33-річного!) однокласника інакше як смішною не назвеш. Навіть я розсміявся. А Василь, виявляється, може смішити публіку, хоча, якщо подивитися представлений тут ролик, виникає думка, що одних імпровізацій мало, якщо не враховувати специфіку глядацького залу, тобто до комічного ремесла потрібно підходити дуже серйозно і грунтовно готуватися до кожного виступу. Що ж, посміємося...

воскресенье, 20 июля 2025 г.

Олександр Усик переконливо переміг британця Даніеля Дюбуа

 

На фото: анонс поєдинку Усик-Дюбуа, 2025 р.


На фото: Усик посилає Дюбуа в нокдаун у 5 раунді.

На фото: Усик нокаутує Дюбуа в 5 раунді.

Video: боксерський поєдинок між українцем Усиком та британцем Дюбуа в Лондоні, під час вечора боксу на стадіоні "Вемблі" 19 липня 2025 р.

Вітаємо українського боксера Олександра Усика з черговою переконливою перемогою над британцем Даніелем Дюбуа на стадіоні Вемблі в Лондоні - нокаутом у 5 раунді!!! Український бокс продовжує славні традиції попередників.
Даю посилання на відеозапис бою для тих, хто захоче подивитися чи ще раз-другий побачити чудовий бій нашого боксера.

суббота, 12 июля 2025 г.

Київ регулярно обстрілюють, а життя продовжується


Фото Віталія Бабенка: Тамара та Віктор відпрацьовують елементи танцю в залі.

На фото:  Віталій Бабенко показує елементи танго.

На фото: Дмитро та Вікторія танцюють бачату.

На фото: вивчення елементів танцю.

      Колись ми, тепер люди старшого віку, читали книги про Другу світову війну, дивилися фільми про неї, співпереживали героям, вбачаючи в них своїх батьків, дідів, бабусь, коли вони були ще молодими. Тепер ми самі у віці дідів та бабусь, але й нам доводиться жити у період, коли знову якась схиблена на імперських помислах групка людей за допомогою телебачення, ЗМІ швиденько втовкмачила в голови своїх громадян, що краще жити вони зможуть тільки після того, як знищать Україну. І більшість радо погодилась, бо війна і грабунок, виявляється, у них запрограмовано на генетичному рівні. 

     Українці, на жаль, це занадто пізно усвідомили, бо тікати від таких "братів" у напрямку цивілізованого світу потрібно було ще 35 років тому, як тільки ослабли імперські ланцюги. Що ж, ми не зуміли це зробити вчасно, а тепер за нашу дурість гинуть діти та онуки. Звісно, ми намагаємось допомагати, чим можемо, але не забуваємо й про те, що ворог перемагає не тільки тоді, коли просувається на фронті, а й у тому випадку, коли в тилу завмирає нормальне життя, коли їхні ракети й дрони змушують людей жити  у сховищах. Так, сховища потрібні, потрібно ними користуватися, але треба також не забувати про швидкоплинність буття, тобто не забувати ЖИТИ! Тому ми продовжуємо танцювати, сяк так займатися рухливими вправами, тобто вести нормальний спосіб життя, щоб бути здоровішими і не навантажувати своїх нащадків нашими негараздами зі здоров'ям. Звичайно, вік дається взнаки, так чомусь задумано Творцем, але життя триває і під час війни...