среда, 22 апреля 2020 г.

Пасодобль у виконанні танцівниць та керівника ансамблю "Гармонія"

Фото Віталія Бабенка.Пасодобль
Фото Віталія Бабенка. Пасодобль у виконанні танцівниць та керівника ансамблю "Гармонія" Василя Нікішаєва (Київський палац ветеранів).



©VIDEO Віталія Бабенка. Пасодобль у виконанні танцівниць та керівника ансамблю "Гармонія" Василя Нікішаєва (Київський палац ветеранів).


Я терпіти не можу кориди - вважаю це потуранням тим, у кого явний чи прихований потяг до насильства. Але танець, що виник завдяки імітації рухів матадора у поєдинку з биком, можна сказати, вже відійшов від "прототипу" - кривавого дійства на арені.
Василь Нікішаєв давно і успішно керує танцювальним колективом "Гармонія", заняття та виступи якого проходять (переважно) у Київському палаці ветеранів, де крім цього гурту, є ще три танцювальні групи. У маестро Нікішаєва є чому повчитися, і він охоче ділиться знаннями не тільки з членами свого колективу. Представлене відео - показовий виступ з танцем "пасодобль" під час танцювально-пісенного заходу "Колектив "Оптиміст" запрошує друзів".


Б'ємо на сполох - потрібно рятувати Синє озеро на Виноградарі у Києві


Фото Віталія Бабенка: Синє озеро
Фото Віталія Бабенка: менша частина Синього озера, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро
Фото Віталія Бабенка: більша (пляжна) частина Синього озера, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро
Фото Віталія Бабенка: більша (пляжна) частина Синього озера, яке катастрофічно міліє. Колись з оцього місця зйомки в озеро текла вода з джерел, які нині зникли.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро, качки, ворона
Фото Віталія Бабенка: птахи поки що знаходять поживу в Синьому озері, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро, протока
Фото Віталія Бабенка: протока між частинами Синього озера зовсім пересохла.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро, труби
Фото Віталія Бабенка: колись навіть верхня з цих труб була під водами  Синього озера.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро, пожежа
Фото Віталія Бабенка: на місці повноводної колись затоки Синього озера - "модне" у нинішньому році згарище.

Фото Віталія Бабенка: Синє озеро, берег, пожежа
Фото Віталія Бабенка: спалений "інфраструктурний" об'єкт Синього озера, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: від цієї квітуючої груші колись було видно обидві частини Синього озера та протоку між ними.

        Синє озеро, що на тисячі років старіше за сусідній масив Виноградар у Києві, успішно годувало риб та водоплаваючих птахів ще з часів останнього Льодовикового періоду. Але людська так звана "цивілізація" швиденько поклала край цій гармонійній екосистемі. Обходячи озеро навколо навіть кілька десятків років тому, було видно, що воно знало  кращі часи - обриси берегів свідчили про колишню досить значну глибину озера, значно більшу площу. До речі, пару десятків років тому (точніше - у 1998 році) озеро капітально чистили з відкачуванням води (!), воно на деякий час стало досить повноводним, його навіть штучно підживлювали водою із зовнішніх джерел. Кілька років тому трохи впорядковували його береги, були обіцянки зробити парк відпочинку навколо нього... 
         Проте зараз Синє озеро починає нагадувати велику калюжу, точніше - дві, бо до недавніх пір воно нагадувало обрисами величезну літеру "Н", де дві водойми  з'єднувалися між собою досить глибокою протокою (десь з метр глибиною), яка нині зовсім пересохла, і через неї вже протоптано доріжку на колишній "півострів". У результаті маємо не одне озеро, а два, що синхронно катастрофічно міліють з причин, які, вірогідно, викликані висотним будівництвом поблизу озера... Вже давно говорять про необхіднисть вживати заходи з порятунку водойми, але "віз і нині там". Втім, такі проблеми і з багатьма іншими київськими водоймами. А нинішня безсніжна зима, якій передувала бездощова осінь та після якої вже два місяці весни практично немає дощів значно прискорили процес знищення озера. Неподалік від озера бурхливими темпами ведеться гігантське житлове будівництво, немає сумнівів у тому, що в рекламних проспектах забудовників Синє озеро зазначене у якості однієї з принад для майбутніх (та вже й нинішніх, бо частина будівель заселена) мешканців. Чому б тим будівельникам не докласти хоча б трохи зусиль та витратити якусь дещицю з велетенських прибутків для благоустрою та порятунку озера?..





пятница, 17 апреля 2020 г.

Горизонти творчості - неосяжні! Знайомтесь: Марсель Дюшан (Marcel Duchamp)


   Марсель Дюшан грає в шахи з оголеною моделлю Євою Бабіц.  Marcel Duchamp Playing Chess with a Nude Eve Babitz, Pasadena Museum of Art, 1960.


Марсель Дюшан
П'ять "екземплярів" Марселя Дюшана. (Five-Way Portrait of Marcel Duchamp, 21 June 1917, New York City).

Марсель Дюшан, Фонтан


автор Марсель Дюшан
АвторМарсель Дюшан,   фото Man Ray1918 р.


автор Марсель Дюшан, Marcel_Duchamp, Étant donnés
На фото: Étant donnés автор - Marcel Duchamp.

      Марсель Дюшан (Henri-Robert-Marcel Duchamp28 July 1887 – 2 October 1968), був непересічною особистістю. Можна сперечатися про його методи та внесок у мистецтво, можна навіть заперечувати те, що чомусь належить до його шедеврів створений не ним, але виставлений епатажним Дюшамом пісуар під назвою "Фонтан", але він є уособленням епохи пошуку нових напрямів у мистецтві, розширення горизонтів цього пошуку - до безкінечності. Його творчість асоціюється з кубізмом, дадаїзмом, концептуальним мистецтвом, проте  захоплення Марселя виходять за рамки якихось "...ізмів" - він був відомим шахістом (кілька років поспіль входив до складу збірної команди Франції із шахів), писав сценарії та знімав кінофільми, створював скульптури, цілі покоління художників виростали під впливом його мистецтва... На нього самого, звісно, впливало виховання у творчій сім'ї -  брат і сестра також стали відомими художниками, ще один брат - скульптором. А він одним із перших став впроваджувати ідею не споглядання мистецьких творів, а їхнього служіння розуму. Втім, до цього він пройшов нелегким шляхом потрясінь початку двадцятого століття, коли після початку Першої світової війни, звільнений від служби через проблеми із  серцем (хоча за 10 років до цього він проходив службу у війську, щоправда - у друкарні, де він отримав знання, що стали в нагоді в майбутньому) Марсель Дюшан вирішив емігрувати в США. Там він з подивом зазначив, що став знаменитим після участі його робіт у одній з виставок, що стимулювало його як до творчості, так і до вивчення англійської мови.  Щоправда, громадянство США він набув лише у 1955 році...
         У період всепоглинаючого захоплення шахами  і навіть перемог у цій сфері Дюшан раптом усвідомив, що є певна "стеля" для його можливостей, тому став менше грати, але багато писати про шахи, популяризувати цю гру, вів навіть колонку в журналі. А свідченням його пристрасті є кумедний епізод справжніх ревнощів до цієї гри його першої дружини, яка приклеїла шахові фігури до клітинок шахівниці! У 1963 році художній музей Пасадени влаштував його першу ретроспективну виставку, і там він з'явився на знаковій фотографії,  де Марсель Дюшан грає в шахи з оголеною моделлю Євою Бабіц.  Пізніше ця фотографія була описана Смітсонівським архівом американського мистецтва як "один із ключових документальних образів сучасного американського мистецтва". 
          Наостанок Дюшан знову здивував світ незвичайним художнім твором. Оголену жінку можна бачити лежачою на спині зі схованим обличчям, розкинувши ноги, а одна рука тримає газову лампу в повітрі на тлі пейзажу.  Дюшан працював таємно над твором з 1946 по 1966 рік у своїй студії «Грінвіч Віллідж», хоча навіть його найближчі друзі думали, що він вже відмовився від художнього мистецтва. Моделлю оголеної фігури була коханка Дюшана, бразильська скульпторка Марія Мартінс, з якою він мав стосунки з 1946 по 1951 рік.





понедельник, 6 апреля 2020 г.

"Карантинна" творчість. Півонії. Живопис - олійними фарбами на полотні

Віталій Бабенко.
Художник Віталій Бабенко. "Півонії у скляній вазі". Живопис, олійні фарби, полотно, 45,5х62 см, 2020 р.

Художник Віталій Бабенко. "Півонії у скляній вазі". Процес створення картини.

Художник Віталій Бабенко. "Півонії у скляній вазі". Процес створення картини - кольорові плями.

        Коронавірус змусив людей боротися проти нього усіма доступними засобами, у тому числі - карантинними. Дехто каже, що сидіти вдома - нудно. Можливо. Проте для декого - це можливість зайнятися тими справами, на які у звичайному повсякденні завжди не вистачає часу. Можна, наприклад, вивчати іноземні мови, якщо є бажання, можливості та хист - можна вчитися грати на якомусь музичному інструменті. Прихильники танців, наприклад, без проблем можуть вивчати фігури танців навіть без партнера, відпрацьовуючи рухи за уроками в Інтернеті. Є безліч інших занять, які не потребують виходу за межі  помешкання. Мені інколи дорікають, що я маю занадто багато захоплень, серед яких і танці, і пляжний волейбол, і риболовля... Проте для умов карантину ідеально підходять інші хобі - наприклад, живопис, малювання. На цей вид діяльності, як завжди, часу ніколи не вистачало, особливо весною та влітку, коли тягне на природу, до сонечка, а восени та взимку, переважно, пасмурні дні не створюють ні належних умов освітлення, ні натхнення не додають. А пандемія коронавірусу все перевернула догори дригом. Натхнення, звісно, він також не додає, зате вимушене сидіння вдома стимулює  "карантинну творчість". Впевнений, що творчі люди зуміють обернути на благо навіть таку ситуацію - варто тільки трохи абстрагуватися від жахливих новин з усього світу...
        Ось і я спробував сили у живописі, яким, щоправда, час від часу займаюся, інколи нехтуючи іншими хобі. Десяток днів тому знайшов фотографію, що мені сподобалася, "поставив" її перед собою на моніторі комп'ютера, накидав олівцем на полотні загальні риси майбутньої картини, а потім зробив і перші мазки. Не займався цим щоденно, були й інші справи, але сьогодні, нарешті, поставив підпис на картині, тобто вона може вважатися закінченою. Як вийшло - судити глядачам, але хоча б не марнував час...


вторник, 31 марта 2020 г.

Україна безземельна - нова назва держави?

   
       Нова влада майже рік керує Україною. За цей час народ із різними ступенями зацікавленності спостерігав карикатурно-драматичне дійство на політичній сцені країни: калейдоскопічно приймалися закони у так званому "турборежимі", скандальні мізансцени з "грою в депутатів" осіб, яким явно бракує не тільки талантів, але й елементарних розуму та порядності змінювалися драматичними відставками та призаченнями прем'єра, керівника Офісу очільника держави, міністрів, генпрокурора, інших "знакових фігур" (про ознаки фарсу, який може перерости в трагедію я писав раніше)... І все це відбувалося на стабільному тлі постійних заяв президента про необхідність продажу української землі, хоча це бажання ледь приховувалось під "благозвучнішою" назвою - "відкриття ринку землі". Причому в основі цих заяв та в коментарях ЗМІ чомусь настійливо натякалося про залежність надання кредитних траншів Міжнародного валютного фонду (МВФ) від "позитивного" вирішення саме цього питання. В той же час залежність президента начебто незалежної країни настільки була явною, що  навіть артистичний талант "гаранта" Конституції (де недвозначно вказується, що земля є національним багатством і належить народу) не міг приховати того, що він виконує замовлення. Чиє? Важко сказати, бо від того ж МВФ не було чути офіційних заяв з цієї темптики. Цікаво також те, що нинішній президент, незважаючи на усі передвиборні заяви про хибність курсу "попередників", практично пішов тим самим шляхом і, до речі, за підтримкою фракції колишнього президента. Що наводить на роздуми про реальність незалежності держави. І ще раз цитую фразу про результати виборів:  
"Не сразу, но нашлось НЕ ТО, что мы искали"... (Из одностиший Леонида Либкинда).

Віталій Бабенко Смішно, хоч плач

воскресенье, 22 марта 2020 г.

Конец марта в Киеве - с приметами зимы


Фото Виталия Бабенко: мартовский снег
Фото Виталия Бабенко: снег имеет свойство превращать неприглядные заросли в белую сказку...

Фото Виталия Бабенко: мартовский снег
Фото Виталия Бабенко: снег имеет свойство превращать неприглядные заросли в белую сказку...

Фото Виталия Бабенко: мартовский снег
Фото Виталия Бабенко: издалека снег на ветвях деревьев кажется белыми цветами...




        Хотя киевлян и предупреждали прогнозы погоды о надвигающихся снежных метелях 22 марта, снегопад многих застал врасплох - люди уже привыкли ходить в одежде "по-весеннему", и тем немногим, которые решились нарушить режим самоизоляции в условиях коронавирусного карантина, пришлось вытаскивать из дальних уголков шкафов зимнюю одежду. Автомобилисты за эту бесснежную зиму совсем отвыкли от таких погодных условий, когда видимость резко снижается, т. к. даже очистители ветрового стекла едва справляются с налипающим назойливым снегом, не говоря уже о круговом обзоре. К вечеру метель, правда, стихла, да и не была она такой сильной, как семь лет назад, а на понедельник обещают вообще ясную погоду, но зато ночью ударит морозец и, конечно, приморозит всю эту слякоть. 
       Но киевлян ни ранние весенние цветы, ни поздний мартовский снег не радуют - все мысли заняты потоками информации о карантине в связи с пандемией коронавируса. С сегодняшнего дня уже весь городской транспорт стал для горожан запретным, пользоваться услугами наземного транспорта могут только те категории трудящихся граждан, у которых будут специальные карточки-пропуска. Остальным рекомендуется сидеть взаперти, ограничив, по возможности, все привычные контакты - прогулки и встречи с друзьями и любимыми, прекратив застолья и празднования, спортивные игры, танцы и другие массовые мероприятия. В т. ч. нарушением условий карантина будут считаться и протестные акции, что весьма тревожно в условиях постоянно углубляющихся противоречий между разными политическими группировками... 

вторник, 28 января 2020 г.

Погодная аномалия - бесснежная зима


прогулка в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко: молодые мамы с удовольствием выводят и вывозят малышей на прогулку в Сырецкий парк.

сосны Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  сосны в Сырецком парке.

дубы Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  дубы в Сырецком парке.

дубы Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  дубы в Сырецком парке впечатляют "мощью" своих ветвей.

овраг в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  в Сырецком парке есть глубокие и тёмные, заросшие лесом овраги.

овраг в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  дубы на краю оврага в Сырецком парке.

сосна в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  упавшая сосна в Сырецком парке.

Фото Виталия Бабенко:  в Сырецком парке попадаются и усохшие деревья.

деревья в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  в Сырецком парке попадаются и упавшие деревья.

зелень зимой в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  зеленый чистотел у поросшего мхом пня в Сырецком парке зимой.

мусор в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  "европейцы" создают свалку мусора  у входа в Сырецкий парк, возле бювета с прекрасной водой.

мусор в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  "европейцы" создают свалку мусора  у входа в Сырецкий парк.

солнечные панели на крыше дома в Сырецком парке
Фото Виталия Бабенко:  дом с крышей из солнечных панелей  у входа в Сырецкий парк.

        То, что люди очень мало знают о своей планете, давно понятно. Ведь рассуждения о глобальном потеплении чередуются намеками о вполне возможном новом ледниковом периоде, имеющем еще более глобальное (по сути - вселенское!) происхождение, если не рассматривать иные "высоконаучные" рассуждения... И, заметьте, об этих катаклизмах даже кинофильмы снимают, что добавляет только тревоги мыслям о том, что безумные сценарии, порой, воплощаются в жизнь. 
       Однако нынешняя зима в Украине большинству граждан, видимо, нравится - погода уже два месяца зимы почти всё время плюсовая. снежок пролетает изредка и тут же тает, можно ходить в осенней одежде и обуви... Интересно, правда, на что спишут взимаемые с граждан налоги коммунальные службы, если им этой зимой ни разу еще не пришлось заниматься чисткой снега или посыпанием солью многострадальных дорог? Может, начнут строить дороги? Впрочем, это риторические вопросы, наши муниципалитеты славятся своим умением делать немыслимые фокусы с деньгами, справятся и сейчас. Но я бы посоветовал им  воспользоваться такой благоприятной погодой, чтобы наводить порядок, например,  в парках и окружающих Киев лесах. где не так уж много работы, учитывая многочисленность простаивающих из-за отсутствия снега техники и работников. 
     Киевляне, кстати, с удовольствием прогуливаются в парках, пытаясь поймать лучи скупого в этот период солнца, радуясь тому, что нет грязи и слякоти, а некоторые даже пикники устраивают - совсем по-весеннему. Я тоже прогулялся по небольшой части сырецкоого парка (который официально называют "Сырецкий гай", см. ещё фото и видео) и увидел, что ухожены только зоны возле выложенных плиткой дорожек. Дальше попадаются и кучи мусора, и просто следы варварских гулянок, что явно свидетельствует о неготовности нашего населения соблюдать европейские ценности. Штрафовать бы... Скажем так, что не помешало бы озаботиться отсутствием в парковых зонах туалетов. Чуть в глубине - есть упавшие деревья и усохшие, т. е. те, которые давно надо убрать, не ожидая пока упадут. Но в целом - приятно, что в Киеве есть ещё такие места, где природные уголки находятся чуть ли не в первозданном виде...