Ця зима була незвичайно холодною, як зовні, так і в помешканнях, та ще й темною, бо рашисти поставили собі за мету зламати українців - якщо не на фронті, то хоча б в тилу, адже беззахисних бити, звісно, легше. Багато горя і страждань принесли і продовжують приносити обстріли нелюдів з Росії, але природа має свої цикли, і весна прийшла в українські стражденні міста, як і належить за календарем. Раніше, щоправда, було набагато веселіше у ту пору, коли квітують, наприклад, у Києві абрикоси, розквітають магнолії, дивують буйним цвітом сакури і звичайні вишні. Кияни просто не можуть бачити незасаджену землю біля будинків - навіть біля новобудов швидко з'являються клумби, потім - кущі й дерева. Але клята війна вносить корективи, тепер лише зрідка можна зустріти компанії, що влаштовують пікніки в парках та прилеглих до Києва лісах. Молімося за мир...
