Б'ємо на сполох - потрібно рятувати Синє озеро на Виноградарі у Києві

Фото Віталія Бабенка: менша частина Синього озера, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: більша (пляжна) частина Синього озера, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: більша (пляжна) частина Синього озера, яке катастрофічно міліє. Колись з оцього місця зйомки в озеро текла вода з джерел, які нині зникли.

Фото Віталія Бабенка: птахи поки що знаходять поживу в Синьому озері, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: протока між частинами Синього озера зовсім пересохла.

Фото Віталія Бабенка: колись навіть верхня з цих труб була під водами  Синього озера.

Фото Віталія Бабенка: на місці повноводної колись затоки Синього озера - "модне" у нинішньому році згарище.

Фото Віталія Бабенка: спалений "інфраструктурний" об'єкт Синього озера, яке катастрофічно міліє.

Фото Віталія Бабенка: від цієї квітуючої груші колись було видно обидві частини Синього озера та протоку між ними.

        Синє озеро, що на тисячі років старіше за сусідній масив Виноградар у Києві, успішно годувало риб та водоплаваючих птахів ще з часів останнього Льодовикового періоду. Але людська так звана "цивілізація" швиденько поклала край цій гармонійній екосистемі. Обходячи озеро навколо навіть кілька десятків років тому, було видно, що воно знало  кращі часи - обриси берегів свідчили про колишню досить значну глибину озера, значно більшу площу. До речі, пару десятків років тому (точніше - у 1998 році) озеро капітально чистили з відкачуванням води (!), воно на деякий час стало досить повноводним, його навіть штучно підживлювали водою із зовнішніх джерел. Кілька років тому трохи впорядковували його береги, були обіцянки зробити парк відпочинку навколо нього... 

         Проте зараз Синє озеро починає нагадувати велику калюжу, точніше - дві, бо до недавніх пір воно нагадувало обрисами величезну літеру "Н", де дві водойми  з'єднувалися між собою досить глибокою протокою (десь з метр глибиною), яка нині зовсім пересохла, і через неї вже протоптано доріжку на колишній "півострів". У результаті маємо не одне озеро, а два, що синхронно катастрофічно міліють з причин, які, вірогідно, викликані висотним будівництвом поблизу озера... Вже давно говорять про необхіднисть вживати заходи з порятунку водойми, але "віз і нині там". Втім, такі проблеми і з багатьма іншими київськими водоймами. А нинішня безсніжна зима, якій передувала бездощова осінь та після якої вже два місяці весни практично немає дощів значно прискорили процес знищення озера. Неподалік від озера бурхливими темпами ведеться гігантське житлове будівництво, немає сумнівів у тому, що в рекламних проспектах забудовників Синє озеро зазначене у якості однієї з принад для майбутніх (та вже й нинішніх, бо частина будівель заселена) мешканців. Чому б тим будівельникам не докласти хоча б трохи зусиль та витратити якусь дещицю з велетенських прибутків для благоустрою та порятунку озера?..

Картина "Зимняя река в предгорье"

На фото: картина Виталия Бабенко "Зимняя река в предгорье". Холст, масло, размер 50х57,5 см.

      Довольно снежная зима вдохновила на написание картины со льдом и снегом. Обошёлся без пленэра - нашёл фотографию, которая понравилась, открыл её на мониторе компьютера, и через несколько дней сюжет был перенесен на холст, хотя и "отсебятины" здесь хватает, как, впрочем, и в других моих картинах.  

      Фотоснимок "мыльницей" не очень хорошо передает краски, картина немного бликует, но лень пытаться делать высокохудожественный снимок. Довольно картины... Это я над собой подсмеиваюсь, что частенько делаю...

Картина "Конь, бегущий по песку у моря"

На фото: картина  Виталия Бабенко "Конь, бегущий по песку у моря". Холст, масло, 40х50 см, 2018 г.

На фото: картина  Виталия Бабенко "Конь, бегущий по песку у моря". Холст, масло, 40х50 см, 2018 г.

На фото: этюд Виталия Бабенко "Жеребёнок, бегущий по морским волнам". Холст, масло, 30х44 см, 2017 г.

       В последнее время меня привлекают кони - их грация и сила, изящество и величие в осанке. Думается, недаром Свифт в "Путешествиях Гулливера" самым разумным и приятным "народом" отобразил сообщество умных лошадей. В истории есть множество примеров разумного поведения этих животных, но главное в том, что на протяжении многих столетий они были верными спутниками людей, несмотря на всю незавидную их участь - как тягловой силы, верховых лошадей в кавалерийских частях и т. п. 

      Бегом коня можно любоваться так же бесконечно долго, как водопадом или пламенем костра. Мои картины (рисую с фотографий, бесконечно благодарен их авторам) - это очередные попытки запечатлеть мгновение на холсте... К сожалению, мои любительские фотографии не очень точно передают цвета и оттенки масляной живописи, представляю то, что получилось (первые два снимка - одна и та же картина)...

  

Ранней весной на Синем озере в Киеве

Фото Виталия Бабенко: в начале апреля на берегах Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: в начале апреля на берегах Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: в начале апреля на берегах Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: в начале апреля на берегах Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: в начале апреля на берегах Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: в начале апреля на берегах Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: остатки костра на берегу Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: поваленное дерево на берегу Синего озера.

Фото Виталия Бабенко: поваленное дерево на берегу Синего озера.

     Старинное озеро Синее в Киеве (поговаривают, образовавшееся во времена Ледникового периода), возле массива Виноградарь, уже освободилось от зимнего льда. На его берегах ещё тишина - торговые точки не появились, для долгих гуляний пока прохладно, поэтому прогуливающихся довольно мало, рыбаков тоже не видать, так как очень холодная вода не способствует активности рыбы. Вода, кстати, очень чистая, прозрачная, на дне виднеется то, что ранее люди бездумно оставили на льду - автомобильные шины и т. п. Закатное солнце подсвечивает облака, но на западном горизонте сгущаются дождевые тучи...