воскресенье, 29 ноября 2020 г.

Осіння краса київської Пущі-Водиці

 

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці біля 3 лінії.

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка: міст на озері в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: місток через озеро в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці біля 5 лінії.
Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: качок підгодовують на озері в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка:в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: вздовж озер в Пущі-Водиці туристами протоптані стежини, але є і такі, що вкриті залишками асфальту радянських часів.

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: береги озера в Пущі-Водиці між 6 та 7 лініями.

Фото Віталія Бабенка: мухомор в Пущі-Водиці
Фото Віталія Бабенка: мухомор в Пущі-Водиці впевнений у своїй красі та недоторканості.

Фото Віталія Бабенка: церква  Серафима Саровського
Фото Віталія Бабенка: церква преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці біля 7 лінії.

Фото Віталія Бабенка: ганок церкви  Серафима Саровського
Фото Віталія Бабенка: ганок церкви преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці біля 7 лінії.

Фото Віталія Бабенка: дачний будинок
Фото Віталія Бабенка: ретро - дачний будинок в Пущі-Водиці біля 3 лінії.

Фото Віталія Бабенка: осіннє листя
Фото Віталія Бабенка: осіннє золото Пущі-Водиці ще яскравіше на тлі височенних сосен.

Фото Віталія Бабенка: засідка на дубі
Фото Віталія Бабенка: якась дивна "засідка" на дубі у Пущі-Водиці.

Фото Віталія Бабенка: зі сторони Виноградаря у лісі вже пропонують "блага цивілізації".

      Милозвучна назва Пуща-Водиця в розмові часто скорочується просто до слова "Пуща", але кияни знають, що мова йде про лісовий масив, частина якого стала загальнодоступною для киян з прокладенням туди трамвайної лінії. Селище, санаторії, будинки відпочинку, дачі, які є там з давніх давен, розмістилися з обох боків трамвайної колії,  а вулиці, перпендикулярні їй, колись називались лініями (їх і зараз так називають, від 1-ї до 14-ї,  бо так набагато зручніше й легше запам'ятовувати). Колись там милували око дачі знаменитостей минулого, зараз ті шедевральні будиночки майже зникли, на тих місцях вже виростають сучасні споруди, причому часто за височенними парканами. Втім, ліс навкруги ще буяє зеленню весною та влітку, сяє золотом восени та світиться білими покривалами взимку, хоча любителі лижних прогулянок (на відміну від горбистого Голосієво, тут, переважно, рівнинні простори, хоча трапляються  і гірки, і яри) вже не так часто відвідують Пущу - сніжна зима, як відомо, зараз стає усе рідкіснішою. Влітку сюди їдуть любителі попляжитися на озерах (власне - ставках, бо утворилися вони у результаті спорудження дамб на річці Котурка у районі 3, 7 та 14 ліній). Гриби також ще є у Пущі - до пізньої осені, а от від ліщини чомусь залишилися тільки кущі, хоча ще років 20-30 тому кияни збирали там горішки. Звичайно, найяскравіше Пуща виглядає восени - на відміну, наприклад, від Голосіївського лісу, тут багато величезних сосен, а найголовніше - майже непролазних кущів, хащ, серед яких трапляються дуже гарні галявини.


пятница, 27 ноября 2020 г.

Родина воронових хазяйнує у Києві. Відео

 Фото Віталія Бабенка: птахи

Фото Віталія Бабенка: птахи у осінньому київському парку.

Фото Віталія Бабенка: птах
Фото Віталія Бабенка: смілива птаха у осінньому київському парку.

 ©Video Віталія Бабенка:  ворона порпається в осінньому листі.

       Я вже зазначав раніше, що навіть без особливих досліджень можна помітити засилля в Києві птахів родини воронових. Причому, якщо сіра ворона вже давно стала мало не ручною і може їсти навіть з рук деяких доброзичливців (сам бачив), галки швендяють мало не під ногами, як голуби, то чорні ворони, які вважаються, для України нехарактерними, усе частіше потрапляють в поле зору. Щоправда, їх легко переплутати з круками, але я бачив різних: величезних птахів мало не орлиного розміру, і відносно невеликих повністю чорних, хоч не буду сперечатися, якщо спеціалісти мені зроблять з цього приводу зауваження. Ці птахи дуже розумні й сміливі, хоча і достатньо обережні, дистанцію вміють тримати, навіть якщо й захоплюються пошуком поживи. 

       У пропонованому відео та на фотознімках чорна птаха порпається в осінньому листі невеличкого парку поблизу станції метро "Житомирська" у Києві. Мені її поведінка здалася цікавою, хазяйновитою, я б сказав. 

понедельник, 23 ноября 2020 г.

Творчий шлях Олександра Михайлюти

 




Фото Віталія Бабенка: палітурка роману О. Михайлюти "Падіння хв'юрера".


Фото Віталія Бабенка: титул та анотація роману О. Михайлюти "Падіння хв'юрера".



Фото Віталія Бабенка: про автора роману "Падіння хв'юрера" О. Михайлюту.


Фото Віталія Бабенка: письменники 
Олександр Михайлюта і Петро Засенко у видавництві "Український письменник".

Фото Віталія Бабенка: стаття  О. Михайлюти в газеті "Україна молода".

       Я міг би написати дисертацію "Тернистий творчий шлях Олександра Михайлюти в умовах становлення української Незалежності". Але, мабуть, не візьмусь, хоча та творчість настільки багатогранна і нестандартна, що й дисертація могла б вийти досить оригінальною. Залишу це  дослідникам з наступних поколінь, а сам лише зазначу, що у нашому суспільстві не цінують не тільки пророків, але й літописців епохи, яку, без сумніву, колись називатимуть буремною, а нас, її свідків та мимовільних учасників подій, будуть згадувати різними словами, у тому числі й не дуже приємними - адже саме ми не зуміли скористатися шансом, наданим Історією, щоб створити дійсно незалежну Україну, адже нам кожного разу бракує розуму і волі, щоб обрати до влади ПАТРІОТІВ, а не чергових крадіїв, бандитів, шахраїв, аферистів...

      Михайлюта - уособлення цієї епохи, що знаходить відображення у його творах, які, на жаль, не так  відомі, як, мабуть, хотілося б автору і які заслуговують на значно ширший резонанс. Проте Олександр, на диво, не дуже переймається рекламою своїх творів, що свідчить про істинну натуру письменника: головне - встигнути вихлюпнути те, що аж кипить, просячись на сторінки книг, у рядки газетних публікацій... Я його розумію - не так просто написати, наприклад, про наше наскрізь корумповане суспільство, бо заклюють і згори, і знизу. Якщо не буде гірше. Ні на що не натякаючи, зауважу, що Олександр Михайлюта певний час був помічником-консультантом народного депутата Анатолія Єрмака, прізвище якого багато про що говорить тим, хто цікавився боротьбою з корупцією і чия загибель у так званій ДТП у 2003 р. (один в один, як ДТП з Чорноволом - банальне зіткнення з вантажівкою) тільки підтверджує давно відоме з книг та кінофільмів - боротьба з мафією є смертельно небезпечною. А між тим, Михайлюта є автором двох десятків книг, має більше 2000 публікацій у ЗМІ, займав далеко не рядові посади у журналістській сфері, є відомим громадським діячем та ін. (за поданим вище посиланням можна конспективно ознайомитись із його досягненнями). 

       Проте мені чомусь здається, що і творчі, й навіть життєві шляхи Олександра Михайлюти проходять під знаком його знаного земляка - Нестора Махна, що й він будь-коли готовий повстати проти несправедливості, гніту, нехай навіть не з кулеметом на автомобілі, а у своїх творах, дописах, сценаріях... Бережіться гострого пера, лиходії!

    

Білки та ворони вільно почувають себе у Києві: відео

Фото Віталія Бабенка: білка на пеньку

Фото Віталія Бабенка: білка на пеньку восени в одному з лісопарків Києва.

Фото Віталія Бабенка: білка

Фото Віталія Бабенка: білка ховає здобич восени в одному з лісопарків Києва.

Фото Віталія Бабенка: білка

На фото: білки довіряють людям - восени в одному з лісопарків Києва.

Фото Віталія Бабенка: сіра ворона


    

© Віталій Бабенко, Video: дві білки граються на дереві поміж київськими будівлями, дражнячи ворон...

     Київ ще й зараз залишається "містом у парках", особливо, якщо врахувати те, що його кордони вже сягнули навколишніх лісів, а часто й пішли вглиб (це давно сталося в Голосієво, Лісовому масиві, Виноградар зазіхає на ліси Пущі-Водиці та ін.).  Звичайно, звірина відступає під натиском людей, але, наприклад, білки досить спокійно шукають поживу у дворах  посеред будівель, де кияни традиційно висаджують багато кущів та дерев. Не здивуюся, якщо незабаром білки почнуть порпатися в смітниках, як це вже роблять різні представники сімейства воронячих, складаючи конкуренцію тим птахам, які ще раніше стали "міськими". Якось одна з білок (на фото вище) навіть нахабно стрибнула мені на ноги, видираючись по штанях до рук, де розраховувала пошвидше дістати поживу!.. 


суббота, 21 ноября 2020 г.

"Дубки". Фото і відео частини Сирецького гаю в Києві

Фото Віталія Бабенка. Осінні кольори дубового листя в Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Осінні кольори дубового листя молодих дубків у Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Лавки та пеньок замість столика в Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Навіть величезні гілляки дубів у Сирецькому гаю інколи ламаються.

Фото Віталія Бабенка. Між горбами в "Дубках" Сирецького гаю Києва проходить вулиця Стеценка.

Фото Віталія Бабенка. Імпровізоване місце для пікніка в Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Гриб серед листя в Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Гриби серед листя в Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Вдалося вловити момент в Сирецькому гаю, як у пісні: "...одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене...".

Фото Віталія Бабенка. Осіння алея в Сирецькому гаю.

Фото Віталія Бабенка. Осіннє листя, шурхіт якого під ногами сприяє релаксації...



 © Video. Осінь у Сирецькому гаю. Київ.

        Київ розташовано в унікальному місці, але далеко не усі його мешканці це усвідомлюють. Буквально в кожному районі Києва є гарні місця для відпочинку, де можна ще й поспілкуватися з природою. В будь-яку пору року в Києві дуже гарно, а пандемія коронавірусу тільки підвищила цінність зелених зон Києва, де завжди можна побути на самоті, без обридлих масок - походити, подихати свіжим повітрям, набратися у дерев сил для протистояння клятим вірусам...  

         Сирецький гай - одне з таких місць, де могутні дуби вселяють оптимізм і впевненість у людей, які надають перевагу не страшним новинам із телевізора, а намагаються вловити ті флюїди здоров'я, що їх поки що продукує природа!

вторник, 10 ноября 2020 г.

Врожай шипшини слід зібрати вчасно!

 

Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини

Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини на гілках куща добре захищені шипами.


Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини
Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини на гілках куща добре захищені шипами.

Фото Віталія Бабенка: кущі шипшини

Фото Віталія Бабенка: кущі шипшини часто утворюють непролазні хащі.

Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини
Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини часто знаходяться на значній висоті, дістатися до них буває нелегко.



Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини
Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини часто знаходяться на значній висоті, дістатися до них буває нелегко.

Фото Віталія Бабенка: густа трава
Фото Віталія Бабенка: інколи молоді кущі шипшини можна знайти і в густій траві.

Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини
Фото Віталія Бабенка: плоди шипшини стають компенсацією за подряпані руки, а інколи і порваний одяг.

       Завдяки багатому вмісту вітамінів і флавоноїдів плоди шипшини мають різнобічну дію. Виявляють діуретичну, кровоспинну і в'яжучу дію. Плоди шипшини знижують вміст холестеролу в крові, уповільнюють відкладання атеросклеротичних бляшок у кровоносних судинах. Вітаміни і каротин активізують ензимну систему, посилюють регенерацію тканин, синтез гормонів і впливають сприятливо на вуглеводний обмін та проникність судин. Вміст вітаміну Р сприяє зменшенню крихкості капілярів, допомагає використанню аскорбінової кислоти організмом. У рослинному світі плоди шипшини мають найвищу вітамінну активність. Вони містять вітамін С (від 1 000 до 4 800 мг%), каротин, вітаміни В2, Р, К, Е. У вітамінній промисловості плоди шипшини застосовують для одержання препаратів і продуктів переробки, багатих на вітамін С, а також як джерело полівітамінів та інших поживних і смакових речовин. Лікувальні властивості шипшини довго перераховувати - настільки корисна ця рослина в цілому. Звичайно, відвар з плодів шипшини давно є улюбленим напоєм багатьох людей. Його роблять наступним чином: кип'ятять столову ложку м'якоті плодів шипшини в трьох чвертях склянки води 8 хвилин і потім настоюють 2 години. Сухі плоди (10 грамів на одну склянку води) кип'ятять також 8 хвилин і настоюють 10 годин...

суббота, 31 октября 2020 г.

Мешканці одного з мікрорайонів Києва опинилися у пастці

        
єдиний в'їзд з площі Валерія Марченка в Києві
Фото Віталія Бабенка: єдиний в'їзд з площі Валерія Марченка до кількох будинків! Буває, що хтось із приїжджих там залишає свою машину, тоді рух повністю блокується.

єдиний в'їзд з площі Валерія Марченка в Києві
Фото Віталія Бабенка: єдиний в'їзд з площі Валерія Марченка до кількох будинків! Буває, що хтось із приїжджих там залишає свою машину, тоді рух повністю блокується.

міжбудинковий проїзд у столиці України
Фото Віталія Бабенка: міжбудинковий проїзд у столиці України. Хоча дуже схоже на ті дороги в РФ, над якими так звикли сміятися.

заблоковано бетонними блоками
Фото Віталія Бабенка: альтернативний в'їзд з площі Валерія Марченка до кількох будинків заблоковано бетонними блоками. 

вулиця Києва
Фото Віталія Бабенка: дуже важко повірити, що цією вулицею Києва активно користуються, адже їздити там краще всюдиходами.

вулиця Києва
Фото Віталія Бабенка: дуже важко повірити, що цією вулицею Києва активно користуються, адже їздити там краще всюдиходами.

вулиця Києва
Фото Віталія Бабенка: дуже важко повірити, що цією вулицею Києва від площі до вулиці Північно-Сирецької активно користуються, адже їздити там краще всюдиходами.

новобудови Києва
Фото Віталія Бабенка: новобудови Києва від площі В. Марченка до масиву Виноградар частково знаходяться понад цією розбитою дорогою.


автозатори Києва
Фото Віталія Бабенка: затори на вулиці Стеценка тягнуться від метро "Сирець" до площі імені В. Марченка.


       В районі площі імені Валерія Марченка (колишня Інтернаціональна) розташовані, переважно "хрущівки", котрі ще років 10-15, начебто, збиралися зносити. Зараз такі розмови вщухли, адже поряд, на територіях колишніх квітникарства та яблуневого саду будується велетенський Варшавський мікрорайон. Туди тягнуть лінію метро, розбудовують інфраструктуру. Здавалось би, і прилеглу місцину можна було б упорядкувати. Проте, наприклад, мешканці будинків 2-А, 4, 4-А, 6, 8 по вулиці Стеценка буквально опинилися в пастці - до них проблематично під'їхати машинам мешканців, швидкої допомоги, таксі, не кажучи вже про громіздкі пожежні та вантажні авто. Єдиний вщент розбитий колесами вузенький в'їзд з площі розташовано між спорудою електрощитової та деревом. Є ще дорога від площі до вулиці Північно-Сирецької, що тягнеться між хрущівками та парканом новобудов, її завжди називали "пожаркою", частину її гарно відремонтували, але якусь сотню метрів "забули" заасфальтувати після прокладання під нею водогону для нового мікрорайону. На світлинах трохи видно, що там робиться після невеликого дощу. Годі казати, що після зливи там тільки танками можна проїхати. Тим більше, що коротший шлях кимось вперто блокується бетонними блоками. 
    Цікаво, що зовсім нещодавно Віталій Кличко побував у цьому районі на відкритті реконструйованого дитсадочка. Гадаю, що його супровід возив шефа дальніми дорогами, щоб він, бува, не загруз у тому болоті. Та й жахливі затори між станцією метро "Сирець" і вказаною вище площею вони теж якось об'їхали, бо він так і не побачив, мабуть, що зливний колектор вздовж вулиці Стеценка усе ще будується, значно звужуючи автодорогу в кількох місцях, тоді як термін його будівництва колись чітко було зазначено: 06. 2010 - 09. 2012 (була надія, що до "Євро-2012" могли закінчити хоча б більшу частину). Ось так хазяйнує Віталій Кличко, якого кияни, ймовірно, оберуть на наступний термін. Мабуть, в надії, що він виправить свої помилки?..