Благодатні краї Херсонщини стали пусткою після рашистської навали! Відео-- та фоторепортаж

На фото: плодові дерева і трава загинули від потопу.

На фото: рашисти несуть руйнацію.

На фото: у будинку після потопу.

На фото: на дачі після потопу.

На фото:  дача після потопу (росіяни про такі будинки тільки мріяли у своїх дерев'яних "избах").

На фото:  у будинку після потопу. 

На фото: покинутий бліндаж рашистів біля Підстепного лиману.

На фото: покинуті під час потопу позиції рашистів біля самих будівель - прикривалися цивільними.

                                На фото: тут була насосна для поливу із Підстепного лиману.

На фото: покинутий бліндаж рашистів.

На фото: "подарунки" від рашистів.

 

VIDEO: Жахіття на дачі Корсункою та Кринками після потопу.

   

VIDEO: Дача між Корсункою та Кринками після потопу. 

        Після підриву греблі Каховської ГЕС навіть любителям "руZZкого міра" в Україні стало зрозуміло, що ведеться війна на винищення, що рашистам потрібно просто очистити території від усього живого, щоб колись потихеньку почати якось брати звідти те, що вони можуть дати. Зазвичай такі плани закінчуються довгим запустінням земель, якими пройшлися брудні й смердючі ноги "бравих" російських вояків. 

         Колись я любив проводити відпустку в дніпровських плавнях - там, де нижче Нової Каховки починаються казкові "рибні" місця, де зграї птахів у незліченних протоках навіть не думають лякатися рибалок, які чалапають на веслах між островами, вибираючи собі тихесеньку заводь. 

        У цей земний рай рашисти принесли війну - заміновані поля та узбережжя, пориті окопами та бліндажами береги, понівечені вибухами заповідні куточки, спиляні, порубані рідкісні у степових краях лісові масивчики... А ще - штучно створений потоп - дачі між Корсункою та Кринками (як і ці нещасні населені пункти) були затоплені майже ДЕСЯТИМЕТРОВОЮ товщею води, над водою ледь стриміли дахи найвищих будівель та крони дерев. До речі, майже усі дерева, крім вологолюбних верболозів, повсихили від нестачі кисню, надовго залиті водою. Навіть трава не змогла зазеленіти, і після потопу виглядала посеред літа пожухлою, як восени!              Люди - у відчаї, бо за час залиття високою водою втратили усе - і домашніх тварин, і майно, а інколи і самі будівлі, що почали розвалюватися. Рашистів проклинають так, що їм поколіннями ті прокльони "гикатимуться". І усі очікують на визволення...

Осіння краса київської Пущі-Водиці

 

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці біля 3 лінії.

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка: місток через озеро в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка: озеро в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка: качок підгодовують на озері в Пущі-Водиці біля 5 лінії.

Фото Віталія Бабенка: вздовж озер в Пущі-Водиці туристами протоптані стежини, але є і такі, що вкриті залишками асфальту радянських часів.

Фото Віталія Бабенка: береги озера в Пущі-Водиці між 6 та 7 лініями.

Фото Віталія Бабенка: мухомор в Пущі-Водиці впевнений у своїй красі та недоторканості.

Фото Віталія Бабенка: церква преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці біля 7 лінії.

Фото Віталія Бабенка: ганок церкви преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці біля 7 лінії.

Фото Віталія Бабенка: ретро - дачний будинок в Пущі-Водиці біля 3 лінії.

Фото Віталія Бабенка: осіннє золото Пущі-Водиці ще яскравіше на тлі височенних сосен.

Фото Віталія Бабенка: якась дивна "засідка" на дубі у Пущі-Водиці.

Фото Віталія Бабенка: зі сторони Виноградаря у лісі вже пропонують "блага цивілізації".

      Милозвучна назва Пуща-Водиця в розмові часто скорочується просто до слова "Пуща", але кияни знають, що мова йде про лісовий масив, частина якого стала загальнодоступною для киян з прокладенням туди трамвайної лінії. Селище, санаторії, будинки відпочинку, дачі, які є там з давніх давен, розмістилися з обох боків трамвайної колії,  а вулиці, перпендикулярні їй, колись називались лініями (їх і зараз так називають, від 1-ї до 14-ї,  бо так набагато зручніше й легше запам'ятовувати). Колись там милували око дачі знаменитостей минулого, зараз ті шедевральні будиночки майже зникли, на тих місцях вже виростають сучасні споруди, причому часто за височенними парканами. Втім, ліс навкруги ще буяє зеленню весною та влітку, сяє золотом восени та світиться білими покривалами взимку, хоча любителі лижних прогулянок (на відміну від горбистого Голосієво, тут, переважно, рівнинні простори, хоча трапляються  і гірки, і яри) вже не так часто відвідують Пущу - сніжна зима, як відомо, зараз стає усе рідкіснішою. Влітку сюди їдуть любителі попляжитися на озерах (власне - ставках, бо утворилися вони у результаті спорудження дамб на річці Котурка у районі 3, 7 та 14 ліній). Гриби також ще є у Пущі - до пізньої осені, а от від ліщини чомусь залишилися тільки кущі, хоча ще років 20-30 тому кияни збирали там горішки. Звичайно, найяскравіше Пуща виглядає восени - на відміну, наприклад, від Голосіївського лісу, тут багато величезних сосен, а найголовніше - майже непролазних кущів, хащ, серед яких трапляються дуже гарні галявини.