четверг, 21 мая 2020 г.

Частина "Сирецького гаю" - Дубки

Фото Віталія Бабенка: Дубки, стежка
Фото Віталія Бабенка: добре вторована стежка веде до станцій метро та міської електрички "Сирець".

Фото Віталія Бабенка: Дубки
Фото Віталія Бабенка: горби та яри Дубків.

Фото Віталія Бабенка: у Дубках люблять займатися спортивними вправами.

Фото Віталія Бабенка: Дубки
Фото Віталія Бабенка: у прихильників пікніків є свої улюблені місця.

Фото Віталія Бабенка: Дубки, яр
Фото Віталія Бабенка: через яр з такими крутими схилами буває непросто перебратися.


Фото Віталія Бабенка: Дубки, яр
Фото Віталія Бабенка: один з ярів потихеньку засипають, бо комусь, мабуть, подобаються рівнини...

Фото Віталія Бабенка: Дубки
Фото Віталія Бабенка: оцей "довгобуд" на галявинці серед лісу був приблизно у такому ж стані і 20 років тому...

Фото Віталія Бабенка: Дубки, стежка
Фото Віталія Бабенка: важко уявити, але судячи з усього, цією "шосейною" дорогою з гранітних каменів колись активно їздили.

Фото Віталія Бабенка: Дубки, сосни
Фото Віталія Бабенка: отак цвітуть сосни, яких тут майже не зустрінеш...

Фото Віталія Бабенка: берези
Фото Віталія Бабенка: такий гайок відрізняється від інших частин лісу не тільки березами, але й соковитою травою.

Фото Віталія Бабенка: Дуб, бетон
Фото Віталія Бабенка: навіть могутні дуби з часом поступаються місцем "цивілізованому" бетону...

      Велика територія парку "Сирецький гай" залізницею та вулицями розділяється на різні частини. Одну з них здавна називали Дубки, там навіть на схилах одного з пагорбів розташувався однойменний ресторан. В принципі - кругом у всьому гаю основними деревами можна назвати дуби - вони давно вже не дубки, деякі з них просто вражають своєю могутністю, вони горді та величні "королі" лісу. Інколи просто дивуєшся, як вони тримають свої товстелезні віти, стоячи  на таких  крутих схилах безлічі ярів та ярочків. Звичайно, є там і граби, і липи, зустрічаються сосни та березові гайочки. Увесь цей справжнісінький ліс, перерізаний доріжками та кількома струмками, що беруть початок  із джерел під його горбами, є улюбленим місцем для прогулянок пішки і на велосипедах мешканців навколишніх вулиць - Саратівської, Салютної, Стеценка, Януша Корчака (колишня - Баумана) та інших... До речі, цей лісовий масив своїм рельєфом та рослинністю  схожий на Голосіївський ліс. Жаль, що тут, як і там, іноді можна побачити поваленими старезні дуби, сумно також, що пересихають джерела - з двох найвідоміших, прямо на початку вулиці Стеценка, попід схилом біля ресторану "Дубки", залишилося одне, до якого вишиковуються черги - за смачнющою водою. Одне з інших джерел, розташованих в глибині лісу, забруднилося  після того, як на розі вулиць Стеценка та Саратівської почала діяти автомийка, хоча вона, здається, і не дуже популярна. Прикметним є також те, що саме через цей ліс часто ходять до та від станцій метро й електрички "Сирець", хоча доводиться ходити крутими стежками через яри та пагорби, зате - навпростець. Взимку це роблять тільки екстремали... 

среда, 20 мая 2020 г.

Травень в Україні могли б назвати і "бузковим"!


Фото Віталія Бабенка:бузок

Фото Віталія Бабенка:бузок
Фото Віталія Бабенка: бузок у Києві квітує усюди...

Фото Віталія Бабенка:бузок
Фото Віталія Бабенка: бузок у Києві квітує усюди...

Фото Віталія Бабенка:бузок
Фото Віталія Бабенка: бузок у Києві квітує усюди...

Фото Віталія Бабенка:каштан
 Фото Віталія Бабенка: каштан незвичного кольору у Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка біля Троїцького Іонінського монастиря у Києві...

Фото Віталія Бабенка:каштан
Фото Віталія Бабенка: каштан з гілками до землі у Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка  у Києві...

Фото Віталія Бабенка:трава
Фото Віталія Бабенка: жаль, що таку гарну траву у місті нещадно косять...

       Говориш "травень" і навіть десь у приміщенні уявляєш зелені луки з буйними травами після весняних дощів. Це не те, що якийсь "май", який невідь що позначає... Але ризикну зауважити, що цей місяць міг би називатися і "бузковим", бо саме в цей час Україна просто тоне в запахах і кольорах квітуючих кущів бузку, який щедро ділиться красою з усіма небайдужими до цього дива природи. Звичайно, десь  цвітуть і магнолії, усе частіше можна побачити сакуру та інші "екзоти", але ж вони сприймаються як "іноземці" та ще й не усюди їх побачиш, адже вони тільки почали свій шлях із ботанічних садів у звичайні парки, алеї, а бузок інколи взагалі вже як бур'ян росте і успішно розростається... Київ, який завжди вважався "каштановим" зараз усе більше стає "бузковим", хоча каштани, як бачимо на світлинах, і "не здають позиції" - навіть якийсь майже бузковий колір "квітів-свічок"  іноді беруть "на озброєння"...

среда, 6 мая 2020 г.

Київ усе ще залишається чудовим містом-парком

клумба тюльпанів
Фото Віталія Бабенка: такі клумби тюльпанів та інших квітів у Києві можна часто бачити.

Фото Віталія Бабенка: двір у Києві
Фото Віталія Бабенка: з такими зеленими насадженнями у дворах кияни можуть і в парки не ходити. Квітує досить стара яблуня.

Фото Віталія Бабенка: бузок, форзиція
Фото Віталія Бабенка: з такими зеленими насадженнями у дворах кияни можуть і в парки не ходити. Квітнуть бузок та форзиція.

Фото Віталія Бабенка: айва
Фото Віталія Бабенка: починає квітувати айва.

Фото Віталія Бабенка: двір у Києві
Фото Віталія Бабенка: з такими зеленими насадженнями у дворах кияни можуть і в парки не ходити. 

Фото Віталія Бабенка: кульбаба у Києві
Фото Віталія Бабенка: нехай на городах з кульбабою чомусь борються, а навіщо таку красу знищувати на газонах? 

Фото Віталія Бабенка: їжак у Києві
Фото Віталія Бабенка: міський їжачок сміливо вийшов на вечірню "прогулянку" - людей кругом обмаль. 

Фото Віталія Бабенка: дрозди у Києві
Фото Віталія Бабенка: ці дрозди, здається, вже нікого не бояться. 

        Київські парки карантинні правила забороняють відвідувати. Проте у більшості киян "парки" прямо за вікнами їхніх будівель, а подекуди - і справжні сади, де якраз у цей час буйно квітнуть груші, яблуні, а вишні розсипають, наче сніг, пелюстки квітів. Доповнюють красу цвітіння плодових дерев пишні кущі бузку та квітуючі "свічки" каштанів, не кажучи вже про дрібніші рослини.  
        Щоправда, особливого скупчення мешканців будинків серед цього розмаїття цвіту не видно - щоденні телевізійні жахаючі розповіді про коронавірус не стимулюють бажання до прогулянок. Переважно виходять із собаками, та й то ненадовго. Мабуть тому стали дуже сміливими птахи - шукають собі якийсь харч у траві, що так швидко пішла у ріст після останніх рясних дощів. Зауважу, що недовго їм радіти - вже бачив цілі бригади зі смердючими та супершумними газонокосилками, що косять траву аж до коріння.  А їжаки й раніше були не дуже полохливими, і зараз вони майже не звертають уваги на людей, коли виходять за поживою у сутінках...

воскресенье, 3 мая 2020 г.

На місці яблуневого саду у Києві будується Варшавський мікрорайон


Фото Віталія Бабенка: поряд з районом "Виноградар" виростають будівлі "Варшавського" мікрорайону.

Фото Віталія Бабенка: поряд з районом "Виноградар" виростають будівлі "Варшавського" мікрорайону.

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком".


Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком", незважаючи на високовольтну лінію.

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком".


Фото Віталія Бабенка: вздовж вулиці Виговського були гаражі, частину з них вже знесли.

Фото Віталія Бабенка: частина гаражів ще залишилася, до них ще просто не дійшло будівництво.

Фото Віталія Бабенка: стосовно екології - відомо, що омела вражає дерева саме у загазованій атмосфері...

На фото: карта забудови нового мікрорайону.

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком", незважаючи на високовольтну лінію.

Фото Віталія Бабенка: це гаражі вздовж саду, який ще залишається на протилежному боці вулиці Виговського, у районі Берковецького цвинтаря.

         Забудовники обіцяють майбутнім мешканцям новобудов райські умови - відсутність загазованності, пилу, два озера і навіть сад. Щодо саду - він тут дійсно був, квітував і яблука рясно родили. Розташування саду на величезному пустирі біля масиву Виноградар було зумовлено простою причиною - будувати там за радянськими нормами було заборонено через близькість та розгалуженість високовольтних ліній електропередачі. Щоправда, ще на початку Незалежності були проекти пустити електроенергію кабелями у землі, у такому випадку норми забудови значно "поблажливіші". Але проект потребував значних капіталовкладень, простіше і дешевше виявилось... переглянути норми! 
         І тепер, нарешті, знайшлися забудовники, котрі високими темпами ведуть будівництво житлового мікрорайону "Варшавський". Більше того - від нинішньої кінцевої станції метро "Сирець" терміново прокладається тунель у напрямку нового мікрорайону (зауважу, що назустріч йому вздовж продовження  гілки метро "рухається" такими ж темпами інший мікрорайон - "Сирецькі сади", вони зустрінуться в районі заводів "Кристал" та "Квазар", якщо ті до того часу не підуть під знесення). Без метро ці мікрорайони породять транспортний колапс, адже додадуться сотні тисяч мешканців.
        Неподалік нових мікрорайонів є парк "Сирецький гай", але він не рятуватиме від транспортних потоків по вулиці Виговського (колишньої Маршала Гречка) та проспекту Правди, бо знаходиться по інший бік мікрорайону. А от з озерами - суто рекламний хід, бо Синє озеро може й не "дожити" до кінця забудови, швидко міліючи, а Блакитне більше схоже на штучний басейн серед будівель Виноградаря. Але частина будівель вже заселена, і, судячи з усього настане ще й демографічний колапс, бо щось не дуже видно будівництва дитсадочків, шкіл, лікарень та інших об'єктів соціальної інфраструктури. Хоча, можливо, вони ще там будуть, але я чомусь весь час думаю про ті високовольтні лінії...

суббота, 2 мая 2020 г.

Карантину через коронавірус не завжди вдається дотримуватися


Фото Віталія Бабенка: черга киян до Укрпошти
Фото Віталія Бабенка: черга киян до Укрпошти під час карантину.

стан пандемії коронавірусу в Україні

    Дехто виступає не тільки проти карантину, а й навіть, як вінець природи, кидає виклик самому коронавірусу: читав, що один дивак "шукає" і не може знайти цей вірус - йому ніяк не вдається ним заразитися, він вже зневірився. Гадаю, що усе ж вдасться. Можливо, йому потрібно просто постояти в одній із київських черг біля Укрпошти? Там збираються різні люди, але переважаюча риса натовпу - майже усі у "групі ризику" за віком. Невже працівникам Укрпошти також так хочеться знайти вірус, що вони збирають біля своїх приміщень такі натовпи?

среда, 22 апреля 2020 г.

У Києві на кожному кроці квітують дерева...


Фото Віталія Бабенка: квіти груші
Фото Віталія Бабенка: квіти груші.

Фото Віталія Бабенка: квіти груші
Фото Віталія Бабенка: квітуюча гілка груші.


Фото Віталія Бабенка: квіти груші
Фото Віталія Бабенка: квітне груша на березі озера Синього.


Фото Віталія Бабенка: черемшина
Фото Віталія Бабенка: черемшина - ще маленьке маленьке деревце, а запах чути здалеку.

Фото Віталія Бабенка: квіти вишні
Фото Віталія Бабенка: вишня виросла "кущем", але цвіте рясно...

Фото Віталія Бабенка: квіти сакури
Фото Віталія Бабенка: не дуже комфортно одинокій сакурі між двома автомобільними дорогами, але цвіте.

Фото Віталія Бабенка: квіти груші та вишні
Фото Віталія Бабенка: квітують вишня та дика груша на березі озера Синього.

Фото Віталія Бабенка: омела
Фото Віталія Бабенка: на жаль, омела забирає життя у багатьох київських дерев.

       Квітень у Києві підтверджує свою назву - дерева цвітуть усюди: і біля будинків, і вздовж доріг... Карантин через коронавірус закрив людей у домівках, в парки поки що немає доступу, в знаменитих ботанічних садах Києва на безлюдді цвіте магнолія, що "звикла" до напливу відвідувачів. Та й бузок вже ось-ось зацвіте, а карантин продовжено до 11 травня. Тому єдина втіха - споглядати квітуючі дерева поблизу будинків та на шляху до якогось маркета... 



Пасодобль у виконанні танцівниць та керівника ансамблю "Гармонія"

Фото Віталія Бабенка.Пасодобль
Фото Віталія Бабенка. Пасодобль у виконанні танцівниць та керівника ансамблю "Гармонія" Василя Нікішаєва (Київський палац ветеранів).



©VIDEO Віталія Бабенка. Пасодобль у виконанні танцівниць та керівника ансамблю "Гармонія" Василя Нікішаєва (Київський палац ветеранів).


Я терпіти не можу кориди - вважаю це потуранням тим, у кого явний чи прихований потяг до насильства. Але танець, що виник завдяки імітації рухів матадора у поєдинку з биком, можна сказати, вже відійшов від "прототипу" - кривавого дійства на арені.
Василь Нікішаєв давно і успішно керує танцювальним колективом "Гармонія", заняття та виступи якого проходять (переважно) у Київському палаці ветеранів, де крім цього гурту, є ще три танцювальні групи. У маестро Нікішаєва є чому повчитися, і він охоче ділиться знаннями не тільки з членами свого колективу. Представлене відео - показовий виступ з танцем "пасодобль" під час танцювально-пісенного заходу "Колектив "Оптиміст" запрошує друзів".