Мирне й багате життя села Кринки залишилося у спогадах

 

Фото Віталія Бабенка: сад у селі Кринки типовий для Півдня України - гілки ламаються від плодів.

Фото Віталія Бабенка: сад у селі Кринки типовий для Півдня України - гілки ламаються від плодів.

Фото Віталія Бабенка: дачники з Нової Каховки збирали гарні врожаї біля села Кринки.

Фото Віталія Бабенка: однією поплавковою вудкою за три-чотири години можна насмикати в лимані з десяток кілограмів риби.

Фото Віталія Бабенка: сад у селі Кринки типовий для Півдня України - навколо усіх будинків звисають виноградні грона.

Фото Віталія Бабенка: гуси на крайній вулиці  села Кринки відчували себе вільними, поки не прийшли окупанти.

Фото Віталія Бабенка: у селі Кринки коней та корів не охороняли.

Фото Віталія Бабенка: корови у річці Кринка рятуються від 40-градусної спеки.

Фото Віталія Бабенка: корови біля села Кринки ще не знають, що їх втоплять хвилі Каховського моря після підриву рашистами дамби.

Фото Віталія Бабенка: місток через річку Кринка, що тече паралельно лівому берегу Дніпра повз село Кринки.

Фото Віталія Бабенка: пляж на річці Конка (в неї впадає р. Кринка) біля села Козачі лагері. Там зараз ідуть бої за плацдарм.

Фото Віталія Бабенка: риболовля неподалік села Кринки.

Фото Віталія Бабенка: мирне співіснування кота і собаки у селі Кринки - такого рашистам не зрозуміти. 

Фото Віталія Бабенка: а оце "руzzкій мір"  на околиці села Кринки, де зараз наші герої ведуть бої за визволення Херсонщини.

     Рашисти заздрісні, але їх важко у цьому звинувачувати - їм є кому заздрити і є усі підстави для заздрості. Майже усі їхні сусіди живуть краще. Не будемо порівнювати статки - у "ерефії", загалом, багатств вистачає, але ними користуються тільки відносно невеликі групи осіб, яким вдається присмоктатись до цих скарбів. І хоч московити хваляться своєю культурою, навряд чи багато з них зможуть пригадати, хто і де написав слова, що характеризували й характеризують стан отієї непізнаної їхньої душі:  

............ умел судить о том,
Как государство богатеет,
И чем живет, и почему
Не нужно золота ему,
Когда простой продукт имеет.
Отец понять его не мог
И земли отдавал в залог.

       Оцей "отец" дуже схожий на Путлера та інших правителів рашистів - їхню країну вже давно називають бензоколонкою, сировинним придатком, а останніми роками вони і землю віддають Китаю у користування - з усіма багатствами. Вторгнення в Україну стало для завойовників потрясінням - вони, як голодні на їжу, кинулися "експроприйовувати" унітази, пральні машинки, холодильники, мобільні телефони, телевізори та інші цінні для російської глибинки речі. І з патологічною жорстокістю почали руйнувати, знищувати те, що не зможуть вивезти, відправити очікуючим дружинам та матерям, які давали їм настанови, що саме забирати "у хохлов". 

       Московити за кілька століть свого схожого на деградацію "розвитку" так і не змогли зрозуміти, що мирна праця, отой "простой продукт", можуть принести набагато більше багатств, ніж загарбницька війна. І їхнім зомбованим і деградованим від століть рабства та пияцтва розумом ніколи не зрозуміти, що Україну, таку прекрасну й багату, вільні люди захищатимуть доти, поки не переможуть.

Слава Україні! Слава героям!

       

Благодатні краї Херсонщини стали пусткою після рашистської навали! Відео-- та фоторепортаж

На фото: плодові дерева і трава загинули від потопу.

На фото: рашисти несуть руйнацію.

На фото: у будинку після потопу.

На фото: на дачі після потопу.

На фото:  дача після потопу (росіяни про такі будинки тільки мріяли у своїх дерев'яних "избах").

На фото:  у будинку після потопу. 

На фото: покинутий бліндаж рашистів біля Підстепного лиману.

На фото: покинуті під час потопу позиції рашистів біля самих будівель - прикривалися цивільними.

                                На фото: тут була насосна для поливу із Підстепного лиману.

На фото: покинутий бліндаж рашистів.

На фото: "подарунки" від рашистів.

 

VIDEO: Жахіття на дачі Корсункою та Кринками після потопу.

   

VIDEO: Дача між Корсункою та Кринками після потопу. 

        Після підриву греблі Каховської ГЕС навіть любителям "руZZкого міра" в Україні стало зрозуміло, що ведеться війна на винищення, що рашистам потрібно просто очистити території від усього живого, щоб колись потихеньку почати якось брати звідти те, що вони можуть дати. Зазвичай такі плани закінчуються довгим запустінням земель, якими пройшлися брудні й смердючі ноги "бравих" російських вояків. 

         Колись я любив проводити відпустку в дніпровських плавнях - там, де нижче Нової Каховки починаються казкові "рибні" місця, де зграї птахів у незліченних протоках навіть не думають лякатися рибалок, які чалапають на веслах між островами, вибираючи собі тихесеньку заводь. 

        У цей земний рай рашисти принесли війну - заміновані поля та узбережжя, пориті окопами та бліндажами береги, понівечені вибухами заповідні куточки, спиляні, порубані рідкісні у степових краях лісові масивчики... А ще - штучно створений потоп - дачі між Корсункою та Кринками (як і ці нещасні населені пункти) були затоплені майже ДЕСЯТИМЕТРОВОЮ товщею води, над водою ледь стриміли дахи найвищих будівель та крони дерев. До речі, майже усі дерева, крім вологолюбних верболозів, повсихили від нестачі кисню, надовго залиті водою. Навіть трава не змогла зазеленіти, і після потопу виглядала посеред літа пожухлою, як восени!              Люди - у відчаї, бо за час залиття високою водою втратили усе - і домашніх тварин, і майно, а інколи і самі будівлі, що почали розвалюватися. Рашистів проклинають так, що їм поколіннями ті прокльони "гикатимуться". І усі очікують на визволення...