Мирне й багате життя села Кринки залишилося у спогадах

 

Фото Віталія Бабенка: сад у селі Кринки типовий для Півдня України - гілки ламаються від плодів.

Фото Віталія Бабенка: сад у селі Кринки типовий для Півдня України - гілки ламаються від плодів.

Фото Віталія Бабенка: дачники з Нової Каховки збирали гарні врожаї біля села Кринки.

Фото Віталія Бабенка: однією поплавковою вудкою за три-чотири години можна насмикати в лимані з десяток кілограмів риби.

Фото Віталія Бабенка: сад у селі Кринки типовий для Півдня України - навколо усіх будинків звисають виноградні грона.

Фото Віталія Бабенка: гуси на крайній вулиці  села Кринки відчували себе вільними, поки не прийшли окупанти.

Фото Віталія Бабенка: у селі Кринки коней та корів не охороняли.

Фото Віталія Бабенка: корови у річці Кринка рятуються від 40-градусної спеки.

Фото Віталія Бабенка: корови біля села Кринки ще не знають, що їх втоплять хвилі Каховського моря після підриву рашистами дамби.

Фото Віталія Бабенка: місток через річку Кринка, що тече паралельно лівому берегу Дніпра повз село Кринки.

Фото Віталія Бабенка: пляж на річці Конка (в неї впадає р. Кринка) біля села Козачі лагері. Там зараз ідуть бої за плацдарм.

Фото Віталія Бабенка: риболовля неподалік села Кринки.

Фото Віталія Бабенка: мирне співіснування кота і собаки у селі Кринки - такого рашистам не зрозуміти. 

Фото Віталія Бабенка: а оце "руzzкій мір"  на околиці села Кринки, де зараз наші герої ведуть бої за визволення Херсонщини.

     Рашисти заздрісні, але їх важко у цьому звинувачувати - їм є кому заздрити і є усі підстави для заздрості. Майже усі їхні сусіди живуть краще. Не будемо порівнювати статки - у "ерефії", загалом, багатств вистачає, але ними користуються тільки відносно невеликі групи осіб, яким вдається присмоктатись до цих скарбів. І хоч московити хваляться своєю культурою, навряд чи багато з них зможуть пригадати, хто і де написав слова, що характеризували й характеризують стан отієї непізнаної їхньої душі:  

............ умел судить о том,
Как государство богатеет,
И чем живет, и почему
Не нужно золота ему,
Когда простой продукт имеет.
Отец понять его не мог
И земли отдавал в залог.

       Оцей "отец" дуже схожий на Путлера та інших правителів рашистів - їхню країну вже давно називають бензоколонкою, сировинним придатком, а останніми роками вони і землю віддають Китаю у користування - з усіма багатствами. Вторгнення в Україну стало для завойовників потрясінням - вони, як голодні на їжу, кинулися "експроприйовувати" унітази, пральні машинки, холодильники, мобільні телефони, телевізори та інші цінні для російської глибинки речі. І з патологічною жорстокістю почали руйнувати, знищувати те, що не зможуть вивезти, відправити очікуючим дружинам та матерям, які давали їм настанови, що саме забирати "у хохлов". 

       Московити за кілька століть свого схожого на деградацію "розвитку" так і не змогли зрозуміти, що мирна праця, отой "простой продукт", можуть принести набагато більше багатств, ніж загарбницька війна. І їхнім зомбованим і деградованим від століть рабства та пияцтва розумом ніколи не зрозуміти, що Україну, таку прекрасну й багату, вільні люди захищатимуть доти, поки не переможуть.

Слава Україні! Слава героям!

       

Херсонская степь в конце первого месяца осени

Фото Виталия Бабенко: конь пасётся возле берега реки Крынки - трава там повыше и позеленее даже в зной.

Фото Виталия Бабенко: типичная для берега растительность - дикая маслина. 

Фото Виталия Бабенко: типичная для берега растительность - дикая маслина. 

Фото Виталия Бабенко: даже в конце сентября пчёлы ещё могут найти в степи цветы. 

Фото Виталия Бабенко: у берега растительность погуще, повыше и поярче. 

Фото Виталия Бабенко: край непуганных гусей - они не только не уступают дорогу, но и бросаются щипаться. 

Фото Виталия Бабенко: здесь только гусям удобно добираться к воде... 

Фото Виталия Бабенко: этот боевой петух с длинными шпорами, наверно, потерял часть хвоста в схватках с агрессивными соперниками. 

Фото Виталия Бабенко: эта курица, видимо, длго жила среди индюков, переняла у них моду ходить "голошеей". 

Фото Виталия Бабенко: над южноукраинскими степями изредка внезапно проносятся буквально тропические по  интенсивности ливни, как из этой чёрной огромной тучи, наползающей на закатное солнце. 

   Как жаль, что украинские туристические службы ориентированы только на пропагандирование зарубежных поездок! Наверно, пешая прогулка по степям Херсонщины покажется кому-то странной причудой, если есть возможность поехать, скажем,  куда-то к пирамидам... Но меня всегда манил запах степей, хотя можно сказать, что я вырос (да и ныне живу) вблизи весьма "лесистой" киевской Пущи-Водицы. Наверно, это что-то генетическое, но, как ни странно,  я и водные просторы обожаю. Кстати, мой приятель Александр Михайлов бродил с фотоаппаратом по этим степям вдоль и поперёк побольше моего, а условия там -  для любителей экстрима, можно сказать...

        Деревню Крынки в Херсонской области сфотографировать "целиком" практически невозможно - она вытянулась вдоль плавней левого берега Днепра на несколько длиннющих километров, причем состоит, преимущественно, из одной такой же длинной улицы Остапа Вишни, которую можно и в какую-нибудь книгу рекордов занести. Мне приходилось плавать  вдоль берега параллельно этой улице на лодке с вёслами, поэтому могу сравнивать с пешей прогулкой - по воде как-то легче. Но сельчане больше заняты своими огородами и теплицами, селиться ближе к берегу для них всегда было вопросом снабжения водой для полива - именно вода ценится очень дорого в условиях почти полного отсутствия дождей (недаром с другой стороны села, за искусственно насаженным лесом уже начинается пустыня - Алёшковские пески). А рыбной ловлей в плавнях занимаются, кажется, только те, кому домашним хозяйством заниматься не хочется...