Милозвучна назва Пуща-Водиця в розмові часто скорочується просто до слова "Пуща", але кияни знають, що мова йде про лісовий масив, частина якого стала загальнодоступною для киян з прокладенням туди трамвайної лінії. Селище, санаторії, будинки відпочинку, дачі, які є там з давніх давен, розмістилися з обох боків трамвайної колії, а вулиці, перпендикулярні їй, колись називались лініями (їх і зараз так називають, від 1-ї до 14-ї, бо так набагато зручніше й легше запам'ятовувати). Колись там милували око дачі знаменитостей минулого, зараз ті шедевральні будиночки майже зникли, на тих місцях вже виростають сучасні споруди, причому часто за височенними парканами. Втім, ліс навкруги ще буяє зеленню весною та влітку, сяє золотом восени та світиться білими покривалами взимку, хоча любителі лижних прогулянок (на відміну від горбистого Голосієво, тут, переважно, рівнинні простори, хоча трапляються і гірки, і яри) вже не так часто відвідують Пущу - сніжна зима, як відомо, зараз стає усе рідкіснішою. Влітку сюди їдуть любителі попляжитися на озерах (власне - ставках, бо утворилися вони у результаті спорудження дамб на річці Котурка у районі 3, 7 та 14 ліній). Гриби також ще є у Пущі - до пізньої осені, а от від ліщини чомусь залишилися тільки кущі, хоча ще років 20-30 тому кияни збирали там горішки. Звичайно, найяскравіше Пуща виглядає восени - на відміну, наприклад, від Голосіївського лісу, тут багато величезних сосен, а найголовніше - майже непролазних кущів, хащ, серед яких трапляються дуже гарні галявини.
