Показаны сообщения с ярлыком протока. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком протока. Показать все сообщения

понедельник, 18 декабря 2023 г.

Неозорі степи Лівобережжя Херсонщини плюндрують окупанти

 

Фото Віталія Бабенка: туманний ранок над однією з дніпровських проток на Лівобережжі Херсонщини.

На фото: стою буквально на солі, яку винесли на цей берег води Сивашу.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами  у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: навіть на автомобілі туди важкувато дістатися. У степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: човники на одній із проток біля села Кринки на Херсанщині.


Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині.


Фото Віталія Бабенка: пляж біля села Стара Збур'ївка на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині на заході сонця.

Фото Віталія Бабенка: захід сонця над Підстепним лиманом біля села Кринки на Херсанщині.

         Продовжую свої фоторепортажі про ті краї, що зараз перебувають в окупації, за які так мужньо б'ються наші воїни, перебуваючи, практично, у тилу ворога, нелюдськими зусиллями тримаючи захоплені плацдарми. Колись я взагалі хотів туди перебратися із Києва, бо манили мене ті неозорі степи, вітер з Чорного та Азовського морів, який, пролітаючи над цим знаним в історії краєм, ніс і запахи степових трав, і саму давнину, манили і піски, і води Дніпра та насичені життям плавні, де можна було з туманного ранку до заходу сонця коливатися у човні на хвилях широченних лиманів. 

        Одного разу почув про озеро з рожевою водою. Виявилося, що є і озеро, і легенда про його виникнення (начебто утворилося воно після падіння там, на краю болотистого Сивашу, військового літака). Щоправда, з'ясувалося, що краще їздити на пару кілометрів далі, де вже відкритий Сиваш з того боку забарвлений у густо-рожевий колір зі щільністю води, більшою ніж у знаному Мертвому морі, з дном та берегами із солі. Може в мені загарала чумацька кров - привіз тієї солі у Київ. А ще й чорнющої, маслянистої, "жирної" багнюки, якою намазувався там досхочу. А також синьої глини, що є в деяких місцях "сусідкою" тієї лікувальної речовини, тому, мабуть, і сама стала лікувальною. 

      Спеку там було б важко витримати, якби не... вітер, що несеться інколи із страшною силою (під час раптових грозових шквалів), а в погожі дні дме собі постійно і досить потужно десь від моря, крутячи, між іншим, вітряки, які недаремно там поставили. Та й сонячні електростанції саме там можуть брати максимум енергії від нашого світила.

      Жаль, що війна знищить там усі невеликі і нечисленні ліси та численні (часто - горіхові!) лісосмуги. Взагалі, мені важко уявити, як будуть повертати до життя той край після деокупації, адже ті мінні поля, те жахливе "залізяччя", що насичує родючу землю нині будуть ще довго створювати людям проблеми. Але головне - вигнати ворога з тих територій, головне - перемогти! Слава Україні! Слава героям!