Кольори золотої осені біля Десенки у Києві

 

Фото Віталія Бабенка: затока Десенки.

Фото Віталія Бабенка: дика грушка.

Фото Віталія Бабенка: заливні луки біля Десенки.

Фото Віталія Бабенка: дика груша прикрашає луки "гарячим" листям.

Фото Віталія Бабенка: кленове листя восени.

Фото Віталія Бабенка: осінні фарби.

Фото Віталія Бабенка: один із будиночків покинутого санаторію біля берега Десенки.

Фото Віталія Бабенка: осінній шлях.

Фото Віталія Бабенка: Свято-Троїцький храм на Троєщині в Києві.

Фото Віталія Бабенка: дзвіниця Свято-Троїцького собору на Троєщині.

Фото Віталія Бабенка: деякі дерева ще зелені...

     Осінь у Києві та його околицях вабить зір буянням фарб. Біля району Троєщина у Києві протікають Десна, що впадає тут у Дніпро, та її відгалуження, прозване Десенкою - на їхніх берегах подекуди справжні хащі (це у Києві не рідкість), які восени буяють різнобарвними кольорами осіннього листя. А в низинках та на горбочеах прилеглих луків мальовничо розкидані поодинокі груші-дички, абрикоси, які весною приваблюють пишним цвітінням, а восени прикрашають нерадісний пейзаж пожухлої трави у лузі...

Водохреща - купання "за новим стилем"

 

Фото Віталія Бабенка: у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща найбільше було... качок.

Фото Віталія Бабенка: у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща найбільше було... качок.

Фото Віталія Бабенка: дехто все ж купався у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща.

Фото Віталія Бабенка: самотній селезень у святій дніпровській воді в Києві на день Водохреща.

Сьогодні в Києві не було так людно на берегах водойм, як раніше - небезпечно зараз збиратися великими групами, якась сволота може й підвести під удар рашистів. Та й до цієї дати ще не звикли, щоб святкувати Водохреща...

І льоду не було, як інколи бувало, коли черги до ополонок стояли.

Неозорі степи Лівобережжя Херсонщини плюндрують окупанти

 

Фото Віталія Бабенка: туманний ранок над однією з дніпровських проток на Лівобережжі Херсонщини.

На фото: стою буквально на солі, яку винесли на цей берег води Сивашу.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами  у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: навіть на автомобілі туди важкувато дістатися. У степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: човники на одній із проток біля села Кринки на Херсанщині.

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині.

Фото Віталія Бабенка: пляж біля села Стара Збур'ївка на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині на заході сонця.

Фото Віталія Бабенка: захід сонця над Підстепним лиманом біля села Кринки на Херсанщині.

         Продовжую свої фоторепортажі про ті краї, що зараз перебувають в окупації, за які так мужньо б'ються наші воїни, перебуваючи, практично, у тилу ворога, нелюдськими зусиллями тримаючи захоплені плацдарми. Колись я взагалі хотів туди перебратися із Києва, бо манили мене ті неозорі степи, вітер з Чорного та Азовського морів, який, пролітаючи над цим знаним в історії краєм, ніс і запахи степових трав, і саму давнину, манили і піски, і води Дніпра та насичені життям плавні, де можна було з туманного ранку до заходу сонця коливатися у човні на хвилях широченних лиманів. 

        Одного разу почув про озеро з рожевою водою. Виявилося, що є і озеро, і легенда про його виникнення (начебто утворилося воно після падіння там, на краю болотистого Сивашу, військового літака). Щоправда, з'ясувалося, що краще їздити на пару кілометрів далі, де вже відкритий Сиваш з того боку забарвлений у густо-рожевий колір зі щільністю води, більшою ніж у знаному Мертвому морі, з дном та берегами із солі. Може в мені загарала чумацька кров - привіз тієї солі у Київ. А ще й чорнющої, маслянистої, "жирної" багнюки, якою намазувався там досхочу. А також синьої глини, що є в деяких місцях "сусідкою" тієї лікувальної речовини, тому, мабуть, і сама стала лікувальною. 

      Спеку там було б важко витримати, якби не... вітер, що несеться інколи із страшною силою (під час раптових грозових шквалів), а в погожі дні дме собі постійно і досить потужно десь від моря, крутячи, між іншим, вітряки, які недаремно там поставили. Та й сонячні електростанції саме там можуть брати максимум енергії від нашого світила.

      Жаль, що війна знищить там усі невеликі і нечисленні ліси та численні (часто - горіхові!) лісосмуги. Взагалі, мені важко уявити, як будуть повертати до життя той край після деокупації, адже ті мінні поля, те жахливе "залізяччя", що насичує родючу землю нині будуть ще довго створювати людям проблеми. Але головне - вигнати ворога з тих територій, головне - перемогти! Слава Україні! Слава героям!

На Лівобережжі Херсонщини йдуть бої за плацдарми

 

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки - його довелося форсувати нашим бійцям. Як і Дніпро, що ген під тими хмарами на горизонті!..

Фото Віталія Бабенка: глибока протока з Дніпра у Казначейський лиман (між населеними пунктами Кринки та Корсунка)...

Фото Віталія Бабенка: болотистий Підстепний лиман біля села Кринки - його довелося форсувати нашим бійцям. 

Фото Віталія Бабенка: одна з проток біля села Кринки (10 -12 м глибиною!) - можливо, тумани допомогли їх форсувати нашим бійцям. 

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки - ось таке болото довелося форсувати нашим бійцям. Як і глибоченний там Дніпро!..

Фото Віталія Бабенка: човен на Підстепному лимані біля села Кринки - його довелося форсувати нашим бійцям. Як і Дніпро, що десь там за деревами на горизонті!..

Фото Віталія Бабенка: протока у Підстепний лиман біля села Кринки - ось таке довелося форсувати нашим бійцям. 

Фото Віталія Бабенка: річка Кринка тече паралельно Дніпру біля села Кринки - її теж  довелося форсувати нашим бійцям, інакше ніяк не захопити плацдарм. 

Фото Віталія Бабенка: Казначейський лиман біля села Кринки (будинки - дачі за кілька сот метрів від села) - його, мабуть, також  довелося форсувати нашим бійцям.  

Фото Віталія Бабенка: дачне подвір'я біля села Кринки.

Фото Віталія Бабенка: гадаю, люди довго не робитимуть флюгери у вигляді літаків.

Фото Віталія Бабенка: дача біля села Кринки - так було, поки не прийшли рашисти.

Фото Віталія Бабенка: отак стало після приходу рашистів-"визволителів", с. Кринки на Херсонщині...

Фото Віталія Бабенка: бліндаж рашистів на березі Підстепного лиману біля села Кринки після потопу.

     Село Кринки зараз "на слуху" - десант намагається утримати й розширити плацдарм біля нього. Тому я, маючи деякі світлини звідти ще з мирних у тих краях часів, вирішив поділитися інформацією про умови, в яких щодобово вершать подвиги наші звитяжці.     

      Воїни ЗСУ захопили кілька плацдармів на лівому березі Дніпра у Херсонській області. Але щоб просто дістатися з правого берега на лівий, не користуючись мостами,  навіть у мирні часи, треба було докласти чимало зусиль - крім глибоченного і широкого в нижній течії Дніпра, потрібно форсувати болотисті, але неозорі лимани, затоки й протоки, причому із рослинності там тільки очерет та рогоз і кущі, лише десь на острівцях та берегах групи дерев. Рашисти вибудували лінію оборони та замінували узбережжя, проте потоп після підриву дамби Каховської ГЕС солідно попсував їхні бліндажі.

       Зараз біля села Кринки (20-25 км від Нової Каховки вниз за течією Дніпра) точаться жорстокі бої. Я навіть уявляти це не можу: так сумно стає, коли думаєш, наскільки важко там нашим героям. Знаючи ті місця, я чітко знаю умови, в яких вони ведуть нерівну боротьбу - туди дуже важко доставляти боєприпаси, спорядження, харчі... Наприклад, щоб дістатися Кринків від правобережного села Львово, потрібно переплисти Дніпро, знайти протоки у величезні Казначейський або Фролівський лиман, потім знайти протоку у Підстепний лиман (звивисту, з болотно-кам'янистим дном, потужною течією), переплисти лиман і дістатися с. Кринки. Є й інші варіанти, але у будь-якому випадку постачання  - непроста справа. Будемо сподіватися, що командування все продумало, але так хочеться, щоб якнайскоріше у нас з'явилася потужна авіація, щоб артилерія та РСЗВ разом з дронами посилювали обстріли позицій ворогів на Лівобережжі, щоб, нарешті, туди змогли переправити броньовану техніку на допомогу захисникам плацдармів... Молімося за них!

Водохреща - традиційні купання у крижаній воді!

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Три грації...

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Глядачі із зацікавленням спостерігають за реакцією тих, хто наважився увійти у крижану воду.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Глядачі із зацікавленням спостерігають за реакцією тих, хто наважився пірнути в крижану воду.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Глядачі із зацікавленням спостерігають за реакцією тих, хто наважився увійти у крижану воду.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Далеко не всі наважуються пірнути з головою в крижану воду, як зробила ця молодичка.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Останніми днями мороз сягає мінус 20 градусів за Цельсієм, що робить купання в ополонці ще екстремальнішим.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Останніми днями мороз сягає мінус 20 градусів за Цельсієм, що робить купання в ополонці ще екстремальнішим.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. У зв'язку з пандемією коронавірусу у цьому році не було офіційного святкування Хрещення, але влада потурбувалася про присутність рятувальників біля популярних місць купання.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Останніми днями мороз сягає мінус 20 градусів за Цельсієм, що робить купання в ополонці ще екстремальнішим.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Черга до бювету біля каплички - свята вода тече безперервно...

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Біля станції метро "Гідропарк" - велелюдно, незважаючи на низьку температуру повітря, 

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Останніми днями мороз сягав мінус 20 градусів за Цельсієм, Дніпро повністю вкритий кригою, тому багато хто не відмовляє собі у задоволенні пройтися Венеційською протокою.

Фото Віталія Бабенка. Київ, Гідропарк. Водохреща. Зимове сонце рано ховається за правобережними київськими пагорбами.

КИЇВ, 19 січня. Хрещення Господнє - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. Народні назви свята - Йордана (або Ордана), Водохреща. З Хрещенням Господнім пов'язують хрещення на Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення на ріці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва - Богоявлення. Православні і греко-католики вважають, що саме це свято уособлює таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець - в голосі, Син Божий - у плоті, Дух Святий - у вигляді голуба. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби. В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. З давніх-давен в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох хвороб. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин...