Показаны сообщения с ярлыком Сиваш. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком Сиваш. Показать все сообщения

понедельник, 18 декабря 2023 г.

Неозорі степи Лівобережжя Херсонщини плюндрують окупанти

 

Фото Віталія Бабенка: туманний ранок над однією з дніпровських проток на Лівобережжі Херсонщини.

На фото: стою буквально на солі, яку винесли на цей берег води Сивашу.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами  у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: напівдикі віслючки пасуться невеличкими групами у степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: навіть на автомобілі туди важкувато дістатися. У степу біля вітрової станції на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: човники на одній із проток біля села Кринки на Херсанщині.


Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині.


Фото Віталія Бабенка: пляж біля села Стара Збур'ївка на Херсонщині.

Фото Віталія Бабенка: Підстепний лиман біля села Кринки на Херсанщині на заході сонця.

Фото Віталія Бабенка: захід сонця над Підстепним лиманом біля села Кринки на Херсанщині.

         Продовжую свої фоторепортажі про ті краї, що зараз перебувають в окупації, за які так мужньо б'ються наші воїни, перебуваючи, практично, у тилу ворога, нелюдськими зусиллями тримаючи захоплені плацдарми. Колись я взагалі хотів туди перебратися із Києва, бо манили мене ті неозорі степи, вітер з Чорного та Азовського морів, який, пролітаючи над цим знаним в історії краєм, ніс і запахи степових трав, і саму давнину, манили і піски, і води Дніпра та насичені життям плавні, де можна було з туманного ранку до заходу сонця коливатися у човні на хвилях широченних лиманів. 

        Одного разу почув про озеро з рожевою водою. Виявилося, що є і озеро, і легенда про його виникнення (начебто утворилося воно після падіння там, на краю болотистого Сивашу, військового літака). Щоправда, з'ясувалося, що краще їздити на пару кілометрів далі, де вже відкритий Сиваш з того боку забарвлений у густо-рожевий колір зі щільністю води, більшою ніж у знаному Мертвому морі, з дном та берегами із солі. Може в мені загарала чумацька кров - привіз тієї солі у Київ. А ще й чорнющої, маслянистої, "жирної" багнюки, якою намазувався там досхочу. А також синьої глини, що є в деяких місцях "сусідкою" тієї лікувальної речовини, тому, мабуть, і сама стала лікувальною. 

      Спеку там було б важко витримати, якби не... вітер, що несеться інколи із страшною силою (під час раптових грозових шквалів), а в погожі дні дме собі постійно і досить потужно десь від моря, крутячи, між іншим, вітряки, які недаремно там поставили. Та й сонячні електростанції саме там можуть брати максимум енергії від нашого світила.

      Жаль, що війна знищить там усі невеликі і нечисленні ліси та численні (часто - горіхові!) лісосмуги. Взагалі, мені важко уявити, як будуть повертати до життя той край після деокупації, адже ті мінні поля, те жахливе "залізяччя", що насичує родючу землю нині будуть ще довго створювати людям проблеми. Але головне - вигнати ворога з тих територій, головне - перемогти! Слава Україні! Слава героям!

пятница, 13 октября 2017 г.

Соленое розовое озеро и лечебная грязь в Херсонской области

лечебная грязь Сиваша
На фото: грязь намазывается на тело, как масло - жирная и...чистая!

розовая вода Сиваша
На фото: на фоне розовой части Сиваша, в пене, из которой через несколько часов образуется соль.

розовая вода Сиваша
На фото: изумляет не только цвет воды, но и ее плотность - чувствуешь себя плавающей пробкой...

розовая вода Сиваша
На фото: лечебные процедуры в розовой части Сиваша, где кругом - соль.

розовая вода и лечебная грязь Сиваша
На фото: в грязи под пленкой - популярная процедура.

розовые волны Сиваша
На фото: в розовой части Сиваша волны гонят к берегу пену, из которой через несколько часов образуется соль.

соленая пена Сиваша
На фото: волны гонят к берегу пену, из которой через несколько часов образуется соль.

розовая вода Сиваша
На фото: На фото: лечебные процедуры в розовой части Сиваша.

соль на теле
На фото: после получасового купания в соленой воде розовой части Сиваша солью покрывается всё тело.

На фото: машины стоят неподалеку от места купания, а фляги с пресной водой для омовения лежат на солнцепеке возле машин - вода становится горячей.


        Отдыхая и занимаясь рыбной ловлей на Херсонщине, услышал о целебном розовом озере, его еще называют Лемурийским. Расположено оно возле села Григорьевка (из Херсона надо ехать на Каланчак, а потом через Чаплынку в село Григорьевка, где можно поселиться). Давненько беспокоят суставы, поэтому решил съездить туда в августе дней на десять. Дорога от Каланчака до Чаплынки весьма тяжелая, но от Чаплынки до Григорьевки (где-то 20 километров) - вообще ужасная, так что надо это учитывать. Однако хуже всего то, что от Григорьевки к озеру надо ездить по грунтовке 7-8 км (в зависимости от того, где удастся поселиться), где такие колеи, что приходилось вообще по полю ездить, прокладывая новый путь.  Но после первого же посещения наполненного людьми малюсенького озера пришло решение поискать другое место, о котором рассказали хозяева жилья. Пришлось ездить на пару километров дальше, но зато там было отлично - та же суперсоленая розовая вода, но намного чище, т. к. это уже был, собственно, Сиваш во всей своей широте, я думаю, что его можно ставить в ряд с подобными во всем мире. Основная примета этого места - видимые издалека ветряки. Что главное - удобно ставить машину, а лечебная грязь находится рядом с розовой водой, их разделяет неоконченная дамба. 
        Обычно сначала купаются с полчасика в розовой воде, затем- грязевые процедуры, потом - опять в плотнейшую от соли (плотность - выше, чем в Мертвом море, говорят), затем можно обмыться привезенной с собой пресной водой, отдохнуть, перекусить и снова пойти принимать процедуры. Желательно взять с собой полиэтиленовую пленку, т. к. почти постоянно дует сильный ветер, в сочетании с солнцепеком грязь на теле сушит моментально, поэтому лучше закутаться в пленку. Обязательно иметь с собой фляги для пресной воды, если ехать на это место (кстати, там неподалеку есть и скважина с пресной водой). У Лемурийского озера "бизнесмен" продает возможность принятия душа за 40 грн., за стоянку (которой практически нет, просто машину ставишь вблизи озера) требует 10 грн., а за возможность спрятаться от солнца под его навесом - 100 грн. Так что в "диком" месте, наверняка, экономнее... Фотографии всего не показывают, к сожалению - сумасшедший ветер, жаркое солнце, воду, в которой утонуть невозможно, соль на берегу и на дне (ходить лучше в носках), о кристаллы которой режешь ноги, руки... Херсонщина - благодатный и, оказывается, разнообразный край!