Складний рельєф Сирецького гаю

Фото Віталія Бабенка: один із входів у Сирецький гай в Києві, неподалік від станцій метро та залізниці "Сирець".

Фото Віталія Бабенка: у Сирецькому гаю в Києві є відгороджені території з побудовами - мабуть, для працівників парку.

Фото Віталія Бабенка: у Сирецькому гаю в Києві ведеться будівництво чергової лінії метрополітену.

Фото Віталія Бабенка: у Сирецькому гаю в Києві ведеться будівництво чергової лінії метрополітену.

Фото Віталія Бабенка: у Сирецькому гаю в Києві ведеться будівництво чергової лінії метрополітену - його "гілка" має пройти прямо під будинком, що на вершині горба.

Фото Віталія Бабенка: оця загорожа якогось молитовного будинку в Сирецькому гаю у Києві знаходиться поряд з парканом будівництва чергової лінії метрополітену.

Фото Віталія Бабенка: у Сирецькому гаю в Києві метробудівцям, крім складного рельєфу доводиться вирішувати, як долати водні перепони, зокрема - струмок Курячий брід.

    Сирецький гай у Києві має дуже складний рельєф, навіть якщо брати до уваги, що весь правобережний Київ, практично, розташований у ярах та на їхніх схилах. Метробудівці мають проблему - заглибившись у підніжжя досить високої гори неподалік станції "Сирець", вони виходять тунелем на інший схил цієї гори через кілька сотень метрів, тобто прямо у яр, дном якого протікає струмок Курячий брід, що далі впадає у річку Сирець. Вони змушені були пустити струмок тимчасово прокладеною трубою, а далі заглиблюються у підніжжя іншої гори, на пласкій вершині якої прямо над урвищем з давніх пір стоять дачні будинки. Їм немає сенсу прокладати тунель під дном яру через значний перепад висот. Скоріше вони засиплять цю частину яру, благо грунту у них вистачає. Струмок страждає, його доля може бути зовсім не ласкавою. А метробудівцям доведеться ще кілька таких ярів проходити. Цікаво було б, якби вони дозволили поїзду метро перетинати яри поверхнею, тоді пасажири кілька секунд могли б бачити схили яру позаду і попереду і знову пірнати у тунель. І так, як мінімум двічі до вулиці Білицької, де будується станція, наступна за "Сирцем". Цікаво спостерігати за їхньою роботою, бо зазвичай вони "риються" десь глибоко під ногами мешканців міста...

У Києві є "заповідні" хащі...

Фото Віталія Бабенка: у районі Сирця є стоянки "первісних людей", яких немає в адресних книгах...

Фото Віталія Бабенка: у районі Сирця є стоянки "первісних людей" - це було тимчасове помешкання...

Фото Віталія Бабенка:  у Сирецькому гаю повалені дерева - не рідкість...

Фото Віталія Бабенка:  у Сирецькому гаю - трухлявий пеньок...

Фото Віталія Бабенка:  у Сирецькому гаю - а цей пеньок свідчить про те, що зрізаний дуб ще довго міг зеленіти.

Фото Віталія Бабенка:  у Сирецькому гаю - звалище пеньків...

Фото Віталія Бабенка:  а це вже звалище у Сирецькому гаю скошеної на подвір'ях трави.

Фото Віталія Бабенка: "мистецька" споруда  на звалищі сухого листя, пеньків та гілок...

     У Києві є дуже багато різних огорож. Деякі з них такі "круті", що попасти за них можуть лише обрані. Проте більшість слугує суто символічним прикриттям якоїсь діяльності, що не завжди милує око. Інколи за тими огорожами влаштовують собі "літні резиденції" так звані особи без певного місця проживання, що іноді бувають навіть з претензіями на комфорт, бо різних меблів викидається нині вдосталь.
    Є також "тимчасові" (але парадокс - десятиліттями діючі) звалища сухого листя, кошеної трави, гілок, пеньків... Часто вони заростають хащами, буйними зарослями борщівника по 3 метри висотою, що приховують на деякий час те, що звозять туди комунальники...
    До речі, любителі риболовлі приходять у такі місця за червоними черв'яками, яких багато розмножується у велетенських купах листя після дощів.

Частина "Сирецького гаю" - Дубки

Фото Віталія Бабенка: добре вторована стежка веде до станцій метро та міської електрички "Сирець".

Фото Віталія Бабенка: горби та яри Дубків.

Фото Віталія Бабенка: у Дубках люблять займатися спортивними вправами.

Фото Віталія Бабенка: у прихильників пікніків є свої улюблені місця.

Фото Віталія Бабенка: через яр з такими крутими схилами буває непросто перебратися.

Фото Віталія Бабенка: один з ярів потихеньку засипають, бо комусь, мабуть, подобаються рівнини...

Фото Віталія Бабенка: оцей "довгобуд" на галявинці серед лісу був приблизно у такому ж стані і 20 років тому...

Фото Віталія Бабенка: важко уявити, але судячи з усього, цією "шосейною" дорогою з гранітних каменів колись активно їздили.

Фото Віталія Бабенка: отак цвітуть сосни, яких тут майже не зустрінеш...

Фото Віталія Бабенка: такий гайок відрізняється від інших частин лісу не тільки березами, але й соковитою травою.

Фото Віталія Бабенка: навіть могутні дуби з часом поступаються місцем "цивілізованому" бетону...

      Велика територія парку "Сирецький гай" залізницею та вулицями розділяється на різні частини. Одну з них здавна називали Дубки, там навіть на схилах одного з пагорбів розташувався однойменний ресторан. В принципі - кругом у всьому гаю основними деревами можна назвати дуби - вони давно вже не дубки, деякі з них просто вражають своєю могутністю, вони горді та величні "королі" лісу. Інколи просто дивуєшся, як вони тримають свої товстелезні віти, стоячи  на таких  крутих схилах безлічі ярів та ярочків. Звичайно, є там і граби, і липи, зустрічаються сосни та березові гайочки. Увесь цей справжнісінький ліс, перерізаний доріжками та кількома струмками, що беруть початок  із джерел під його горбами, є улюбленим місцем для прогулянок пішки і на велосипедах мешканців навколишніх вулиць - Саратівської, Салютної, Стеценка, Януша Корчака (колишня - Баумана) та інших... До речі, цей лісовий масив своїм рельєфом та рослинністю  схожий на Голосіївський ліс. Жаль, що тут, як і там, іноді можна побачити поваленими старезні дуби, сумно також, що пересихають джерела - з двох найвідоміших, прямо на початку вулиці Стеценка, попід схилом біля ресторану "Дубки", залишилося одне, до якого вишиковуються черги - за смачнющою водою. Одне з інших джерел, розташованих в глибині лісу, забруднилося  після того, як на розі вулиць Стеценка та Саратівської почала діяти автомийка, хоча вона, здається, і не дуже популярна. Прикметним є також те, що саме через цей ліс часто ходять до та від станцій метро й електрички "Сирець", хоча доводиться ходити крутими стежками через яри та пагорби, зате - навпростець. Взимку це роблять тільки екстремали... 

Травень в Україні могли б назвати і "бузковим"!

Фото Віталія Бабенка: бузок у ботсаду та куполи Видубицького монастиря  у Києві...

Фото Віталія Бабенка: бузок у Києві квітує усюди...

Фото Віталія Бабенка: бузок у Києві квітує усюди...

Фото Віталія Бабенка: бузок у Києві квітує усюди...

 Фото Віталія Бабенка: каштан незвичного кольору у Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка біля Троїцького Іонінського монастиря у Києві...

Фото Віталія Бабенка: каштан з гілками до землі у Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка  у Києві...

Фото Віталія Бабенка: жаль, що таку гарну траву у місті нещадно косять...

       Говориш "травень" і навіть десь у приміщенні уявляєш зелені луки з буйними травами після весняних дощів. Це не те, що якийсь "май", який невідь що позначає... Але ризикну зауважити, що цей місяць міг би називатися і "бузковим", бо саме в цей час Україна просто тоне в запахах і кольорах квітуючих кущів бузку, який щедро ділиться красою з усіма небайдужими до цього дива природи. Звичайно, десь  цвітуть і магнолії, усе частіше можна побачити сакуру та інші "екзоти", але ж вони сприймаються як "іноземці" та ще й не усюди їх побачиш, адже вони тільки почали свій шлях із ботанічних садів у звичайні парки, алеї, а бузок інколи взагалі вже як бур'ян росте і успішно розростається... Київ, який завжди вважався "каштановим" зараз усе більше стає "бузковим", хоча каштани, як бачимо на світлинах, і "не здають позиції" - навіть якийсь майже бузковий колір "квітів-свічок"  іноді беруть "на озброєння"...

Київ усе ще залишається чудовим містом-парком

Фото Віталія Бабенка: такі клумби тюльпанів та інших квітів у Києві можна часто бачити.

Фото Віталія Бабенка: з такими зеленими насадженнями у дворах кияни можуть і в парки не ходити. Квітує досить стара яблуня.

Фото Віталія Бабенка: з такими зеленими насадженнями у дворах кияни можуть і в парки не ходити. Квітнуть бузок та форзиція.

Фото Віталія Бабенка: починає квітувати айва.

Фото Віталія Бабенка: з такими зеленими насадженнями у дворах кияни можуть і в парки не ходити. 

Фото Віталія Бабенка: нехай на городах з кульбабою чомусь борються, а навіщо таку красу знищувати на газонах? 

Фото Віталія Бабенка: міський їжачок сміливо вийшов на вечірню "прогулянку" - людей кругом обмаль. 

Фото Віталія Бабенка: ці дрозди, здається, вже нікого не бояться. 

        Київські парки карантинні правила забороняють відвідувати. Проте у більшості киян "парки" прямо за вікнами їхніх будівель, а подекуди - і справжні сади, де якраз у цей час буйно квітнуть груші, яблуні, а вишні розсипають, наче сніг, пелюстки квітів. Доповнюють красу цвітіння плодових дерев пишні кущі бузку та квітуючі "свічки" каштанів, не кажучи вже про дрібніші рослини.  

        Щоправда, особливого скупчення мешканців будинків серед цього розмаїття цвіту не видно - щоденні телевізійні жахаючі розповіді про коронавірус не стимулюють бажання до прогулянок. Переважно виходять із собаками, та й то ненадовго. Мабуть тому стали дуже сміливими птахи - шукають собі якийсь харч у траві, що так швидко пішла у ріст після останніх рясних дощів. Зауважу, що недовго їм радіти - вже бачив цілі бригади зі смердючими та супершумними газонокосилками, що косять траву аж до коріння.  А їжаки й раніше були не дуже полохливими, і зараз вони майже не звертають уваги на людей, коли виходять за поживою у сутінках...

На місці яблуневого саду у Києві будується Варшавський мікрорайон

Фото Віталія Бабенка: поряд з районом "Виноградар" виростають будівлі "Варшавського" мікрорайону.

Фото Віталія Бабенка: поряд з районом "Виноградар" виростають будівлі "Варшавського" мікрорайону.

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком".

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком", незважаючи на високовольтну лінію.

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком".

Фото Віталія Бабенка: вздовж вулиці Виговського були гаражі, частину з них вже знесли.

Фото Віталія Бабенка: частина гаражів ще залишилася, до них ще просто не дійшло будівництво.

Фото Віталія Бабенка: стосовно екології - відомо, що омела вражає дерева саме у загазованій атмосфері...

На фото: карта забудови нового мікрорайону.

Фото Віталія Бабенка: територія колишнього саду стала будівельним "майданчиком", незважаючи на високовольтну лінію.

Фото Віталія Бабенка: це гаражі вздовж саду, який ще залишається на протилежному боці вулиці Виговського, у районі Берковецького цвинтаря.

         Забудовники обіцяють майбутнім мешканцям новобудов райські умови - відсутність загазованності, пилу, два озера і навіть сад. Щодо саду - він тут дійсно був, квітував і яблука рясно родили. Розташування саду на величезному пустирі біля масиву Виноградар було зумовлено простою причиною - будувати там за радянськими нормами було заборонено через близькість та розгалуженість високовольтних ліній електропередачі. Щоправда, ще на початку Незалежності були проекти пустити електроенергію кабелями у землі, у такому випадку норми забудови значно "поблажливіші". Але проект потребував значних капіталовкладень, простіше і дешевше виявилось... переглянути норми! 

         І тепер, нарешті, знайшлися забудовники, котрі високими темпами ведуть будівництво житлового мікрорайону "Варшавський". Більше того - від нинішньої кінцевої станції метро "Сирець" терміново прокладається тунель у напрямку нового мікрорайону (зауважу, що назустріч йому вздовж продовження  гілки метро "рухається" такими ж темпами інший мікрорайон - "Сирецькі сади", вони зустрінуться в районі заводів "Кристал" та "Квазар", якщо ті до того часу не підуть під знесення). Без метро ці мікрорайони породять транспортний колапс, адже додадуться сотні тисяч мешканців.

        Неподалік нових мікрорайонів є парк "Сирецький гай", але він не рятуватиме від транспортних потоків по вулиці Виговського (колишньої Маршала Гречка) та проспекту Правди, бо знаходиться по інший бік мікрорайону. А от з озерами - суто рекламний хід, бо Синє озеро може й не "дожити" до кінця забудови, швидко міліючи, а Блакитне більше схоже на штучний басейн серед будівель Виноградаря. Але частина будівель вже заселена, і, судячи з усього настане ще й демографічний колапс, бо щось не дуже видно будівництва дитсадочків, шкіл, лікарень та інших об'єктів соціальної інфраструктури. Хоча, можливо, вони ще там будуть, але я чомусь весь час думаю про ті високовольтні лінії...

Карантину через коронавірус не завжди вдається дотримуватися

Фото Віталія Бабенка: черга киян до Укрпошти під час карантину.

На фото: інформація про стан пандемії коронавірусу в Україні на початок травня 2020 року.

    Дехто виступає не тільки проти карантину, а й навіть, як вінець природи, кидає виклик самому коронавірусу: читав, що один дивак "шукає" і не може знайти цей вірус - йому ніяк не вдається ним заразитися, він вже зневірився. Гадаю, що усе ж вдасться. Можливо, йому потрібно просто постояти в одній із київських черг біля Укрпошти? Там збираються різні люди, але переважаюча риса натовпу - майже усі у "групі ризику" за віком. Невже працівникам Укрпошти також так хочеться знайти вірус, що вони збирають біля своїх приміщень такі натовпи?